Коли в далекому 2023 році на фоні постання проблеми позиціності на фронті питали, як ця позиційність буде долатися в кінці кінців, то казав що рівно ж тими технологіями, які формують цю позиційність.
Бо технології нейтральні і можуть використовуватися як для оборонних, так і наступальних дій. Питання лише в плануванні і якості використання особового складу і технологій - тобто важить тактика, масштаб і синхронність дій.
В WW1 позиційність дали насиченість фронту бійцями плюс ешелонування оборони, кулемети, артилерія і залізниці. Але ці ж самі речі дозволили подолати цю позиційність. Просто бійців згрупували в штурмові групи і оснастили їх легкими кулеметами, а артилерія навчилася в короткі вогневі нальоти з переносом вогню на глибину.
Так само 3-й корпус ЗСУ в рамках операції Вівальді на півночі Донецької області показав, що ті ж самі технології, які спочатку призвели до позиційного тупику, можуть допомогти його подолати. Питання лише в тактиках, плануванні та якості використання наявних сил і засобів.
Так, це можливо, ще не повернення до маневреної війни, але це перші проблиски. Підтвердження того, як воно працює. Як, власне, спочатку Сили оборони України показали під Купянськом в кінці минулого року чи на Дніпропетровщині в цьому році.
А загалом це все вкотре підтверджує, що ключова асиметрична перевага Сил оборони України - це навченість особового складу і якість офіцерів. Бо технології, якими ми оперуємо можуть бути плюс мінус однакові. Але якість використання дає освіта і підготовка. Тому Повернись живим так активно вкладається не лише в передачу різного заліза для Сил оборони України, але і в освіту і підготовку - як підготовку операторів різних систем ураження так і офіцерів рівня рота-батальйон.