Караваджо написав «Медузу» двічі у 1596 та 1597 роках. Обидві роботи показують голову Медузи одразу після обезголовлення: її очі широко відкриті, рот розкритий у німому крику, а змії на голові продовжують рухатися. Картина була створена як декоративний щит і стала однією з рідкісних робіт Караваджо на міфологічний сюжет. За міфом, Медуза була однією з трьох сестер-горгон і єдиною з них, хто був смертним. Її погляд мав здатність перетворювати людину на камінь. Персей зміг перемогти її, дивлячись не безпосередньо на Медузу, а на її відображення у своєму щиті. Саме тому її голову зображували на щитах і обладунках як захисний символ, здатний відлякувати ворога.
Але одна з найсильніших деталей картини звичайно ж її гримаса. Обличчя Медузи викривлене від жаху. Вона ніби ще перебуває в моменті, коли смерть тільки сталася. Караваджо не приховує цього сильного виразу, а навпаки робить його центром композиції.
Про те, коли й навіщо художники почали дозволяти обличчю так сильно «говорити», можна буде дізнатися на лекції Діани Клочко про Гримаси в мистецтві.
П’ятниця, 11.09, 18:00
📍 Я Галерея Львів, вул. Шота Руставелі, 8 (другий поверх)
Вартість: 400 грн
Реєстрація
📸:
1 картина в експозиції Караваджо, Медуза, 1597
2,4 деталі картини
3 Караваджо, Медуза, 1597