Чомусь у нас ніхто не звертає увагу на фрагмент повідомлення Reuters: «… Україна неодноразово обговорювала передачу ув'язнених з Сеулом різними каналами і просила секретності, стверджуючи, що публічне розкриття може викликати внутрішню критику, що Київ відмовився від можливості обміняти солдатів на українських в'язнів». При цьому агенція посилається на Сон Гі-хона, старшого секретаря президента РК із зв'язків з громадськістю.
Дві речі – саме «Україна просила» про секретність і причина чому Україна цього просила – «Київ відмовився від можливості обміняти солдатів на українських в'язнів». Ось тепер варто згадати лютий-березень 2025 року...
В південно-корейських ЗМІ та соцмережах активно обговорювали тему запропонованої Києвом Сеулу оборудки – обміну двох військовополонених армії КНДР на постачання зброї в Україну… Загалом в публікаціях йшлося про те, що «Україна звернулася до Південної Кореї з проханням повернути на батьківщину північнокорейських ув’язнених і вимагала південнокорейську зброю як умову для цього». Спілкування з південно-корейськими експертами, політиками та публікації ЗМІ засвідчили домінування негативних оцінок Сеулу щодо такого підходу України...
Тут маю зауважити, що це було в той час коли в Сеулі була інша влада – консерваторів, уособлювана президентом Юн Сок Йолєм, який був підданий імпічменту. Та влада вважалась більш прихильною до України. Після виборів до влади прийшла опозиційна політична сила – демократи, уособлювана нинішнім очільником РК Лі Чже Мьоном. Однак, незалежно від того хто при владі – консерватори чи демократи – їхня позиція щодо прямої допомоги Україні особливо не відрізняється. Вони відкидають таку можливість. Єдина відмінність у тому, що попередня влада була не проти опосередкованого сприяння через механізми співпраці з НАТО чи/та ЄС. Влада консерваторів неохоче і вибірково підтримувала західні санкції проти росії, влада ж демократів орієнтована на якомога швидше відновлення співпраці з путінським Мордором...
…Сеул спить і бачить, щоб повернутися до започаткованих свого часу багатомільярдних інвестиційних проектів під загальною рамкою «Дев’яти мостів»…
Чому наведене важливо? Та тому що сподівання отримати від Південної Кореї прямо чи опосередковано якусь військову допомогу (армія РК має на озброєнні американські ЗРК Patriot, 8 батарей, 48 пускових установок), на жаль, є марними. Але, ймовірно, хтось з «5-6 менеджерів, на яких усе тримається», переконав Зе в іншому. І те, що не вдалось з попередньою, більш лояльною до Києва владою в Сеулі, вирішили повторити з нинішньою, тобто, знову наступити на ті ж граблі, сподіваючись, що ефект буде іншим. Ну ось отримали ефект плювка в обличчя.
— президент Центру глобалістики «Стратегія ХХІ» Михайло Гончар про дипломатичний скандал з Південною Кореєю.
Підписуйтесь: Bankova Mail
Підписуйтесь на нас в Х
Головне на сайті