"Вважаю, що цьогоріч кандидатів на "Золотий м’яч" було дуже багато. Дуже багато в моєму розумінні – це коло десь з 8-10 осіб. Були очевидні фаворити, а були фаворити другого плану.
До речі, як на мене, Кейн був фаворитом другого плану, тому що прямих важливих трофеїв у нього цьогоріч не було. А це один з найважливіших критеріїв для голосування – особливо в ті роки, коли проводяться великі турніри, як чемпіонат світу або Євро.
Тому очікувалося, що переможцем має бути той, хто виграв значний трофей. І з цього боку іспанці були, напевне, головними фаворитами. Але кожному з них чогось не вистачало.
Я на перше місце поставив Фабіана Руїса. Слідкую за ним, як за гравцем, дуже давно. Це чудовий майстер та універсал. У нього дві поспіль перемоги з "ПСЖ" у Лізі чемпіонів. А ще він чемпіон світу і чинний чемпіон Європи.
Тому мені здавалося, що для нього це, напевно, пік кар’єри. Він, як і Родрі свого часу, заслуговує на підвищену увагу. Тому саме з професійної точки зору для мене Фабіан – це людина, яка мала займати першу позицію. Я його так і поставив.
Далі у мене йдуть Кубарсі і Кварацхелія. В п’ятірку ще увійшли Деклан Райс і Родрі. Гаррі Кейн у мене дев’ятий цього року.
Але я вам так скажу – якби я голосував не як член журі та професійний футбольний журналіст, а як звичайний шанувальник футболу, то, напевно, Кейн був би для мене одним з тих, хто найбільше заслуговує на "Золотий м’яч".
Однак France Football вимагає від нас відкладати в бік своє особисте ставлення до тих чи інших футболістів. Адже ми маємо дотримуватися певних критеріїв при голосуванні, що іноді додає клопоту. Але якщо ти береш участь у голосуванні, то приймаєш ті критерії, які на тебе накладаються, як на члена журі.
Коли знайомі розпитують мене про "Золотий м’яч", то я відповідаю, що інколи професійна думка і вболівальницьке відчуття вступають в певний конфлікт один з одним.
Є 100 країн, які в рейтингу ФІФА посідають місця з першого по соте. France Football кожного року запрошує по одному представнику для участі в голосуванні. Далі ми отримуємо листи від головного редактора France Football із нагадуванням чинних правил.
Я голосую ще з 2002 року і відтоді суттєво нічого не змінилося. Отже, ми маємо дотримуватися наступних вимог:
1. Командні перемоги та титули.
2. Індивідуальний внесок гравця в командні успіхи.
3. Загальна кар’єра.
4. Дисциплінованість та поведінка гравця на полі та поза ним тощо...
Останнє – це вже додаткові критерії, якщо в тебе все інше рівне і ти хочеш ще на щось звернути увагу. Це складніше оформити в якісь чіткі показники, але воно існує. Тобто перше – це трофеї і командні успіхи. Друге – це індивідуальний внесок гравця в ці перемоги. Третє – це вже кар’єра.
З одного боку, незвично, що у рік Чемпіонату світу обрали Гаррі Кейна, який чемпіон Німеччини, але команди якого в Лізі чемпіонів та на та ЧС-2026 перемогти не змогли. З іншого – була велика кількість кандидатів, які могли претендувати на перемогу. Це Ямаль, Родрі, Мбаппе, Кейн, Фабіан Руїс, Хвіча. Тобто у кожного з них були певні досягнення, але чогось і не вистачало. І тому так склалося, що багато людей у цій ситуації дали перевагу Гаррі Кейну.
В мене цього року в десятці не було Мбаппе. Ямаль в мене теж не дуже високо – на сьомому місці. Це відповідно до вимог, які я використовував, підходячи до свого остаточного вибору".