Ця книга легка і текуча — в ній багато життя, побуту, красивих пейзажів і, звісно, непростих тем. У 36 років героїня починає будувати своє життя в новій країні. Інша мова, інші правила близькості, інше місто. Тут нова дружба не складається ні знайомою, ні незнайомою мовою. Тут страшно заговорити з іншими мамами на дитячому майданчику, але ще страшніше мовчати. Тут можна роками ходити до тієї самої кав'ярні й усе одно почуватися гостею.
У «Незнайомстві» Каріна Саварина нарешті збирає докупи пазл власного досвіду, який до того був розкладений по шматочках в її попередніх книгах: досвід непліддя, усиновлення, еміграції, соціальної ізоляції, боротьби зі страхами, вивчення мови, спроб навчитися бути гарною матір’ю і, звісно, письмо.
«Іноді здається, що пишеш книжки, щоб інші люди нарешті тебе зрозуміли. А потім виходить книжка, і ти розумієш, що весь цей час намагалася зрозуміти себе», Каріна Саварина
Книжка вийде в кінці жовтня у видавництві «Хто це?».
Люблю авторку, тому точно буду читати (і це мабуть мені знак нарешті прочитати «За маму, за тата», яку купила ще на Книжковій Країні 1,5 роки тому🫢)