🔫 «Біла смерть» Раґнар Йонассон видавництво: Лабораторія, 7/10🫶 Дивіться, парадокс цієї книжки в том

🔫 «Біла смерть» Раґнар Йонассон

видавництво: Лабораторія, 7/10🫶

Дивіться, парадокс цієї книжки в тому, що вона набирає оберти під кінець, залишаючи тебе в здогадках і бажанні купити наступну частину (і та, нагадую, що це перша книга із трилогії). Та про все по порядку.

✨ Література холодної Півночі є специфічною. Принаймні, для мене, якій в звичайних книгах важко запам’ятовувати імена героїв, а тут у нас величезні, важковимовні слова. Та і про менталітет варто зазначити. Але в цій книзі я не відчувала цього надто великого тиску від різниці з тим, що я зазвичай читаю. Проблема була в іншому: в тому, що на початку – це було нудно, а ще важко влитися в саму історію через маленькі розділи про багатьох незнайомих людей та стрибаючі часові рамки. А коли я вже втягнулася, то і історія підійшла до кінця.

🥀За зав’язкою маємо Гельґі, молодий криміналіст, що розпочинає роботу в Рейк’явіку та нарешті має змогу більш поглиблено досліджувати нерозкриту справу 1983 року, від якої завжди шаленів (якщо так можна назвати загадкові вбивства). Окрім цього, потрібно зазначити, в його особистому житті також не все спокійно. Та продовжимо з вбивствами. В 1983 році в лікарні знаходять вбитою медсестру, а потім і головний лікар викидається з вікна. Офіційна версія говорить, що це лікар вчинив самогубство, не зміг нести тягар вбивства, яке скоїв. Та чи це так? Звісно, не так, тут і до бабки не ходи. Але давайте про враження.

⏳ Книга коротенька, всього 210 сторінок, і коли я кажу, що надто багато інформації в перших п’ятнадцяти розділах - я не перебільшу. Справді, важко влитися в історію, коли ти отримуєш сторінку розділу від лиця незнайомої тобі людини в тайм лайні 1983 року, а наступний розділ – від лиця когось із сучасності. І поки ти оце зумієш влитися - пройде більша частина історії. Я справді почала викупати події після сторінки 130-ї десь.

Але під кінець справді стає цікаво. Звісно, я не можу сказати, що автор зробив неймовірний хід конем, від якого я сиділа здивована від розв’язки, але це було добре. Ще краще став клікбейт в кінці, через який я тепер хочу наступну частину. До речі, чистосердечне: половину імен герої я читала, опускаючи частку букв, бо проговорювати важкі слова про себе мій мозок не захотів.

👉 В цілому, любителям жанру ця книжка може здатися примітивною, бо вау-розв’язки, справді, немає. Але для таких читачів, що інколи забігають на вогник – це може залетіти на ура.

А ще мене дуже потішало те, наскільки багато автор приділяв уваги книгам та любові до них. Ну це однозначний плюс, самі розумієте.

Раджу!

#дегустація2026