— Час справді допомагає, — м’яко кажу я.

— Час справді допомагає, — м’яко кажу я. — І… я поруч, якщо захочеш поговорити. Думаю, моєю найбільшою помилкою було тримати все в собі. — Я роблю паузу, коли Ліам дивиться на мене, і тепло знову розливається моїм тілом. — Тримати все в собі.
Його брови трохи зводяться, поки він не відводить від мене погляду, а тоді ледь помітно киває.
— Взаємно.
Легкий вітерець куйовдить його волосся, поки ми сидимо тут, пліч-о-пліч. І коли ми дивимося в очі один одному, між нами пробігає ще один струмінь глибокого розуміння.
І мені більше нічого не хочеться, окрім як простягнути руку й торкнутися його. Втішити його й забрати будь-який біль, який він відчуває.

Перечекати шторм — Ів Холмс 🌊