— То ти взяв її суто для книжкового клубу? — Так.

— То ти взяв її суто для книжкового клубу?
— Так.
— Ти купив цю книжку, — я помахую нею, з усіма її осінніми закладками, — і пронотував її для мене?
— Обов'язково звучати так здивовано? — він перефразовує мої попередні слова, і якби я не була в такому шоці, я б, можливо, розсміялася з цього.
Але мій мозок усе ще намагається осягнути сотні крихітних закладок, нотаток, пояснень і коментарів на кшталт «думаю, ця частина тобі сподобається» або «проштовхнися крізь цю сцену, далі буде краще», які він залишив у цій книжці спеціально для мене.

Створені разом — Джуліана Сміт 🍁