Трохи добрих новин.
Сьогодні в Україні, як і по всьому світу, відзначають День молоді.
Тож ви, безумовно, вже бачили вдосталь привітань від різного рівня керівників, депутатів, посадовців і просто тих, хто мав натхнення щось написати з цього приводу.
Але я навмисне мовчав і тримав інтригу.
Бо сьогодні для нашого Міста була дійсно знакова подія.
…
Уперше за роки повномасштабної війни почесний титул «Молодіжна столиця України» був переданій новій громаді і віднині належить Дніпру.
Цю, без зайвої скромності, заслужену відзнаку нам вручили на великому столичному форумі, під час якого виступали і Президент, і спікер Верховної Ради, і прем'єр-міністр, і інші достойники.
Утім це не просто високе звання. Це підтвердження нашої багаторічної праці та зайвий доказ того, що молодіжна політика є чимось набагато більшим за гасла про «наше майбутнє» та «рушійну силу».
…
Не хочеться порівнювати себе з іншими громадами. Але будьмо відвертими. Нам, як прифронтовому місту, котре постійно атакують росіяни, і яке прийняло до себе найбільшу в країні кількість переселенців, обʼєктивно важче давати раду ще й різним молодіжним програмам.
Бо це не лише конкурси і фестивалі. Це довгострокова й послідовна політика у всіх сферах.
І я, приміром, щиро пишаюся тим, як ми у Дніпрі реформували профтехосвіту. Аби затерті бурси перетворилися на сучасні майстерні, що дають хорошу базу для найзатребуваніших нині професій.
Та й не лише це.
Тому зараз для Дніпра це не лише поважний статус, а й чимала відповідальність.
Бо ми несемо це звання і хочемо надалі залишатися гідним прикладом іншим містам. Попри всі виклики й випробування цієї страшної війни.
Бо, аби вітати майбутнє, треба подбати про теперішнє.