Моя оцінка: ★★★★★
Дуже тепла, мила та комфортна історія — я насолоджувалася нею від першої до останньої сторінки. Ви б тільки чули моє високочастотне пищання (а тут же навіть жодної сцени 18+ не було!)
✨ Я з таким задоволенням спостерігала за тим, як Енні поступово почала розкриватися, розбиратися у власних бажаннях і виходити з образу милого янголятка, яке покликане всіх радувати (як одна молодша дитина з синдромом «хорошої дівчинки» іншій: ти просто булка, Енні! *махає помпонами*).
☕️ Ще в дитинстві, втративши обох батьків, вона вирішила стати для близьких розрадою — ніколи не створювати проблем, розважати й підтримувати усіх (часто беручи на себе відповідальність за чужі емоції) і завжди залишатися тією доброю, милою та безконфліктною Енні, яку всі так люблять. І поступово настільки вжилася в цю роль, що майже перестала замислюватися, чого хоче вона сама.
А насправді Енні прагне пригод і нових вражень. Вона хоче пізнавати себе, пробувати різне та реалізовувати власні мрії. І так, вона щиро любить свою квіткову крамничку, але це мрія мами, а не Енні.
І тільки зустрівши Вілла, з яким вона почувається достатньо комфортно, Енні потроху дозволяє собі бути собою.
💫 До речі, мене іноді трохи бісили її сестри.
Вони настільки звикли бачити її доброю, невинною, беззахисною і подекуди навіть безпорадною молодшою сестричкою, що їм було важко прийняти очевидне: Енні вже доросла жінка, яка може чогось і когось хотіти, може бути веселою, гарячою, розумною, цікавою, хтивою — будь-якою. І ні, їй не обов’язково для цього перетворюватися на стереотипну спокусницю.
Іноді жарти сестер робили Енні справді боляче, і мені було її дуже шкода. Але разом з тим я розуміла, що якби вона сказала про свій дискомфорт раніше, вони б одразу ж перестали так поводитися, — сестри дуже сильно люблять її. Але їй знадобився час, щоб розібратись у собі. І щоб навчитися говорити про те, що її не влаштовує.
📚 Вілл просто неймовірний. Він чесний, турботливий, смішний, добрий та уважний чоловік, чий принцип — «лише абсолютна згода за будь-яких обставин».
Я розтанула, коли він почав читати любовні романи Енні. А коли взявся відтворювати сцени з цих книжок, остаточно розтеклася калюжкою *облизується*
✨ Вілл теж має власні страхи та упередження, з якими мусить розібратися. Він виріс, спостерігаючи за руйнівним шлюбом батьків, і зробив висновок, що такого життя для себе точно не хоче. Тому роками тримався подалі від кохання та шлюбу, переконаний, що це не для нього.
А потім закохався. Пу-пу-пу. І зіткнувся з тим, що тепер йому потрібно навчитися бути людиною, здатною на довготривалі стосунки: брати на себе зобов’язання, довіряти жінці, в яку закоханий, не очікувати підступу в кожній її дії та повірити, що його майбутній шлюб зовсім не обов’язково має бути таким, як у його батьків.
🦢 А найголовніше знаєте що? Що обоє героїв тут не ідеальні, але ідеально підходять одне одному!
А ще між ними просто БОЖЕВІЛЬНА хімія. І я недарма кричу капслоком. Так, тут дуже дотепні діалоги та дурнувато-смішні ситуації, від яких хочеться кричати чайкою. Але, бляха, тут так багато флірту, тактильності, турботи та ніжності... Їхні взаємодії буквально змушували мене пищати й дригати ніжками (я навіть раз чи два зашарілася).
Та і все інше в цій книжці теж прекрасне:
🌺 Ноа — дуже адекватний, турботливий старший брат (я щиро полюбила його ще в першій книжці, а тут просто переконалася в тому, що це було не дарма);
🌺 маленьке містечко — настільки ж чарівне, наскільки іноді дратує своїм бажанням постійно лізти в чуже життя;
🌺 а ще мене, як рибку, спіймали на гачок, поманивши натяками на наступну пару, а потім з’ясувалося, що про них буде АЖ ЧЕТВЕРТА КНИЖКА. Господибоже, та за шо? 😔
Для мене історія Енні та Вілла — це 9/10 і заявка на найкращу книжку місяця.
Видавництво: 🌟 РМ
#практика_творить_дива_сара_адамс
#відгуки_chornobrova_karooka