У Білорусі навіть одяг із національним орнаментом стає знаком сміливості. Коли мінська крамниця Honar оголосила про закриття, покупці поспішили придбати останні речі. Для них це був не просто магазин, а простір, де можна було говорити білоруською й зустрічати однодумців.
Після придушення масових протестів 2020 року режим Олександра Лукашенка посилив репресії. Тисячі людей опинилися за ґратами, сотні тисяч виїхали. Підтримка москви допомогла Лукашенку втримати владу, але водночас поглибила його залежність від кремля.
Тепер тиск дедалі більше спрямований на національну культуру. У липні про закриття оголосили крамниці білоруського одягу та продуктів, скасували музичні й історичні фестивалі. Раніше затримували видавців, перекладачів і продавців білоруськомовних книжок або оголошували їх «екстремістами».
Як пише The Economist, мова й культура для багатьох білорусів залишаються захистом від поглинання росією. Саме ці осередки незалежного життя влада послідовно витісняє.
За оцінкою правозахисного центру «Вясна», від протестів 2020 року понад 4500 людей пройшли через ув’язнення за політичними звинуваченнями. Білоруська рада культури нарахувала 57 ув’язнених представників культури й мистецтва. З урахуванням домашнього арешту та примусової праці — 81 людину. Більшість засудили протягом останніх двох років.
Переговори зі США принесли звільнення близько 500 в’язнів за останній рік в обмін на послаблення частини санкцій. Однак нові затримання тривають: у квітні силовики затримали 52 працівників архітектурної фірми, що популяризує білоруський дизайн.
Натомість державні театри залучають російських режисерів та акторів і скорочують кількість білоруськомовних вистав. Музеї підкреслюють історичні зв’язки з росією, а на офіційних концертах виступають лояльні кремлю музиканти.
Культурні зміни супроводжуються економічною залежністю. За аналізом економіста Дмитра Крука, частка росії в білоруському експорті зросла з 40% до 60% протягом двох років після 2022-го.
Поглиблення залежності Лукашенка від кремля проявляється й в інших аспектах. Якщо у 2014 році він критикував анексію Криму росією та відмовлявся її визнавати, то до 2022-го вже був готовий дозволити путіну використовувати територію Білорусі для повномасштабного вторгнення в Україну. За наступні два роки частка білоруського експорту до росії зросла з 40% до 60% — такі дані наводить економіст Дмитро Крук, який працює в еміграції.
Нині ця залежність відображається і в навчальних програмах білоруських шкіл. Видання The Economist, спираючись на дослідження варшавського аналітичного центру iSANS, порівняло підручники, нещодавно передані до шкіл Білорусі, з їхніми попередніми виданнями.
Білоруський досвід — застереження для будь-якої країни, що потрапляє під контроль росії: втрата політичної самостійності відкриває шлях до витіснення власної мови, культури та історичної пам’яті. Минуле переписують під потреби кремля, а національну ідентичність перетворюють на загрозу, яку влада прагне придушити. Так було завжди і буде, поки росія буде існувати.
📩Підписуйся на "Ціну держави" |Наш Facebook | Ставайте патронами |Ставайте спонсором YouTube | Підтримати разово або підпискою