Страхування чи новий корупційний фонд: хто заплатить за зруйнований бізнес Уряд пропонує покривати п

Страхування чи новий корупційний фонд: хто заплатить за зруйнований бізнес

Уряд пропонує покривати перші збитки коштом держави, тоді як аналітичні центри радять залишити бюджету лише катастрофічні ризики.

Україна досі не має повноцінної системи страхування бізнесу від воєнних ризиків. Програма Експортно-кредитного агентства передбачає лише компенсацію вартості страхування до 3 млн грн або збитків до 30 млн грн. Водночас перестраховики дедалі частіше відмовляються від воєнних ризиків через їхню непередбачуваність.

Про те, як розподілити ризики між бізнесом, страховиками та державою і не створити нове поле для зловживань, у колонці для 24 Каналу пише Володимир Дубровський, старший економіст CASE-Україна.

Запропонована аналітичними центрами модель М3 передбачає франшизу для бізнесу у 3–5% збитків, страхування приватними компаніями, перестрахування і лише на останньому рівні — державну гарантію катастрофічних втрат. Держава також компенсуватиме 80% вартості поліса.

Це дозволяє отримати до 1,59 грн страхового покриття на гривню бюджетного ресурсу. Невеликі збитки залишатимуться в межах франшизи, серйозніші оцінюватимуть приватні страховики, а держава втручатиметься лише у виняткових випадках. Так зменшуються адміністративні витрати й корупційні ризики та зберігаються стимули бізнесу дбати про безпеку.

Мінекономіки пропонує протилежну модель: держава покриватиме перший шар збитків для критично важливих основних засобів окремих галузей, а страховики долучатимуться пізніше. Максимальне покриття — $10 млн. Фінансувати систему планують внеском бізнесу у 2% вартості застрахованих фондів і підвищенням ПДВ на 1 відсотковий пункт.

Якщо участь буде обов’язковою, 2% фактично стануть додатковим податком, зокрема для підприємств у безпечніших регіонах. Якщо добровільною — першими прийдуть компанії з найвищими ризиками, тому коштів може не вистачити. Немає відповіді й на питання, хто покриватиме катастрофічні втрати.

Оцінювання компенсацій державними органами також потребуватиме значних витрат і може створити ґрунт для завищення збитків, фіктивних заяв та «відкатів».

Модель М3 виглядає стійкішою, однак потребує точного розрахунку вартості та джерел фінансування. Для критичної інфраструктури може знадобитися окремий режим із прискореними виплатами. Ключовим джерелом коштів мають стати міжнародні партнери, тому остаточну модель варто формувати за їхньої участі.

📩Підписуйся на "Ціну держави" |Наш Facebook | Ставайте патронами |Ставайте спонсором YouTube | Підтримати разово або підпискою