Я вирішив написати цей лист
без зайвого дипломатичного етикету та високопарних слів — просто як людина до людини, як президент до президента, якому небайдужа доля свободи й людської гідності.
Подивіться на те, що відбувається в Україні просто зараз, цієї хвилини. Наші міста щодня й щоночі здригаються від російських балістичних ракет та важких авіабомб. І б’ють вони не по військових об’єктах — ворог цілеспрямовано нищить мирних людей, намагаючись випалити нашу свободу.
І на цьому тлі виглядає дико й боляче, коли лунають заклики до України «зупинитися», повчання, кого нам обирати й як жити, або коли дається зелене світло на торгівлю російським дизелем. Кожен долар від цього дизелю — це куплена ракета, яка завтра прилетить у наші хати. Торгувати з агресором під час такої бійні — це живити його воєнну машину.
Пане Трамп, згадайте події понад тридцятирічної давнини, коли розпадався Радянський Союз.
Україна тоді володіла третім за величиною ядерним потенціалом у світі. Ми добровільно відмовилися від цієї зброї заради миру на планеті, повіривши словам і підписам великих держав. У 1994 році Сполучені Штати Америки разом із партнерами підписали Будапештський меморандум, давши Україні офіційні гарантії безпеки, суверенітету та недоторканності наших кордонів. Америка взяла на себе моральне й юридичне зобов'язання бути нашим щитом і захисником.