"ПТАШИНИЙ КОРОБ" Джош Малерман
Лабораторія, 2025, 288 стор.
⭐️⭐️⭐️⭐️⭐️
✅ Знаєте, за що я в тому числі люблю "Дорогу" Маккарті? За
реалістичну передачу світу, що зазнав катастрофи, та реалістичне зображення людей в цьому новому світі. Вгадайте, чого не сталося в "Пташиному коробі"? 🔸 В світі почали траплятися жахливі випадки: люди вбивають своїх дітей і самовбиваються потім. Або просто самовбиваються. Бо назовні поселилося щось, що зводить з розуму своїм виглядом. Групка людей — в тому числі головна героїня, яка вагітна, — ховаються в будинку, завішують всі вікна і чекають, коли це закінчиться. Інколи до них приходять інші люди: спочатку ще одна вагітна на ТОЧНО ТАКОМУ ж терміні, як і ГГ (вірогідність встала і вишла з чату), а потім дивне тіло із власною філософією на всі ці події.
🔸 І вони
виживають. Телефонують на всі номери, лишають повідомлення в надії, що хтось вижив ще окрім них. Ходять всліпу до колодяза за водою та рахують консерви в погрібі. Регулярно й постійно рахують, рахують, рахують, невмолимо спостерігаючи їхній кінець, що наближається вже от-от.▫️ Потім звісно що стається біда, всі гинуть (бо в процесі підрахунку консерв в погребі вони в упор, блд, протягом півроку не бачили, що там ховається дорослий мужик, ага) і... вона лишається сама із двома новонародженими в світі, де не можна дивитися на щось. І вона виживає ще 4 (прописом: чотири) роки в цьому будинку, виховуючи з дітей суперменів-нінзя, які по звуку здатні визначити все, що відбувається навколо.
▫️ Нагадую: без їжи, без виходів на сонячне світло, без інших зовнішніх стимуляторів для розвитку. Тупо в будинку на кілька кімнат. От просто тому, що вона така молодець, ага.
🐈⬛ На фразі "минули роки відтоді, як Хлопчику востаннє не вдалося розрізнити звук" я думала, що уїбу тою книжкою стінку. Які, нахуй, роки, йому всього 4 (чотири, мать твою!), він, блд, знає будинок і вихід до колодязя, ВСЕ! Він тобі в один рік розлогими реченнями розказував, що то за звуки, чи що?
❎ Коротше, як ви розумієте, мені не сподобалося.
1️⃣ Абсолютна несбалансованість між тим, як вони півроку тряслися над тими консервами, яких лишалося на кілька тижнів, і тим, як "пройшло 4 роки". Як? 🪄 Меджік! 🪄
2️⃣ То тварини теж реагують на цих невідомих істот і самовбиваються (до речі — як? підвищеним тиском?), то на неї нападають вовки (!), поки вона пливе (!) човном (!) по річці (згодна, тут прекрасно все).
3️⃣ Ну і звісно же абсолютно вічні інженерні конструкції, працюючі гідроелектростанції (без людей, роками), акумулятори, які так само роками дають змогу прокручувати аудіозапис над річкою кожні півгодини (не вистачає тільки марки цього перпетум мобілє — нам в блекаути не помішав би такий акум-другий).
4️⃣ Ну і куди ж без хепіенду: в кінці її зустрічає колонія із більш, ніж сотні людей, які благополучно живуть, ростять курей, культивують овочі в якомусь бункері під колись школою для людей із порушеннями зору. Алілуйя!
✏️ Щиро #Дафа_не_радить. Не знаю, що там із фільмом з Сандрою Буллок, може й гляну колись, але книжка мене дратувала неймовірно.