#прожиття Чума ІТ-сфери – синдром імпостера

Складна це тема. Не сказав би, що є прям панацея, яка миттєво зможе вирішити цей стан, але я спробую артикулювати якісь думки, які сподіваюсь допоможуть. Для тих хто не знає, синдром імпостера це такий стан, коли ти постійно накручуєш собі, що ти або недостатньо компетентний, або не достатньо хороший або тупий тощо. Тобто тобі не вистачає впевненості в собі. Переважно це стосується роботи, особливо першої роботи, коли ти читаєш вакансію і через хвилину починається панічне відчуття, що ти ніфіга не знаєш і в тебе нічого не вийде і ти взагалі ніщо.

Перше, що тут треба зрозуміти, що це абсолютно нормально. Мені здається, що всі люди проходили через це і не є ти тут такою особливою ромашкою. Ключове слово тут “проходили”, тому що я б на це дивився більше як на певну фазу в житті. У мене також були такі фази і будуть ще такі фази – знову-таки це нормально. Не добре, не погано – нормально.

Коли у мене починають з’являтися схожі думки, то я зупиняюсь на хвилину і пробую мислити об’єктивно, а не емоційно. Дуже багато людей просто не усвідомлюють наскільки вони круті і їм це треба інколи нагадати. Люди будуть вчитися і готуватися місяцями, проходити різні сертифікації або тренінги, приймати участі в хакатонах, тренуватися в залі, пробувати розвивати свої проекти, але чомусь в один момент за це все забувається. НЕ БУДЬ ЛАЛОЧКОЮ, ТИ КРУТИЙ/КРУТА/КРУТЕ! ТАК ТРИМАТИ! НЕВЖЕ ТИ ЗАРАЗ ПРОСТО ВСІ СВОЇ ПРИКЛАДЕНІ ЗУСИЛЛЯ ВИКИНЕШ У СМІТНИК, А??? ВОТ РЕАЛЬНО ЗАДУМАЙСЯ НА ХВИЛЬКУ, ЯК БАГАТО УЖЕ БУЛО ЗРОБЛЕНО.

Тим не менш, реальність, вона не така проста і солодка. Можливо, у цю мить ти запалився і відчуваєш, що готовий покорити Говерлу, але це як мотивація - сьогодні вона є, а завтра її уже немає. Потрібно розуміти, що це все процес, який займає свій час. Як не крути, потрібне терпіння і робота над собою. Це не тільки стосується кар’єри/знань, а і в фізичному також, бо все це додається і повільно, але впевнено ви почнете відчувати впевненість і нарешті усвідомите, яка ви крута людина.

Якщо йде мова про пошук роботи, то не дай бог ви позволите тут синдрому імпостера приймати за вас рішення. По писку від мене отримаєте. Якщо бути відвертим, то тут сильно винуваті компанії і люди, які формують вакансії. Вони там вліплять +100500 вимог, а по-факту якщо ти хоч трохи близький до того, що там просять, то вже можна подаватися. Тому не соромишся і подаєшся на вакансію. Тут треба брати кількістю. Коли я шукав свою другу роботу, то я подався на 50-60 вакансій. З них 5-6 відповіли і це все були відмови. Задумайтеся, вот що найгірше може статися, якщо ви скинете своє резюме на вакансію. О ні, мені дали змогу пройти інтерв’ю. О ні, я отримав новий досвід. Вот це халепа, прям жахіття!!!

Ви, як і всі інші, будете вчитися на роботі. Нема там за що комплексувати. Ніхто від вас не очікує, що ви будете відразу справлятися з усіма завданнями. Тому не робіть собі життя ще складнішим і не накручуйте собі діч!