#прожиття Про ВЕЛИКІ Мрії

Коли мені було 17, я прочитав книгу «Think and grow rich». Не сказав би, що це прям чудо-книга, але у ній на прикладі різних людей доводили думку, що для того, щоб досягнути своїх мрій треба прям жити цими мріями. Там сильно наголошують на аспекті того, що думки у кінцевому рахунку матеріалізуються і якщо сам не віриш у те, що хочеш досягнути, то хто повірить. Мене це тоді сильно надихнуло і я чітко пам’ятаю 2 сторінки: сторінка 53 (я спеціально переглянув свої нотатки) там була “Self Confidence Formula” і сторінка 104 (тоже мав записано у нотатках), де був розділ про «Important factors of leadership». Об’єктивно у тій формулі чи у тому розділі нічого особливого не було, але для підлітка, який лише почав дізнаватися себе це була та іскра, яка до цього моменту палає.

Тоді літом я собі поставив ціль, що до 20 років я хочу заробити 50,000$, бо тоді я буду гривневим мільйонером. Я щиро вірив, що це реально. Досягнув я цього чи ні, залишу на ваш роздум, але це і не так важливо, бо суть у тому, що цей менталітет заставив мене рухатися. Цей додатковий тиск, який я поклав на себе змусив мене більш серйозно поставитися до свого майбутнього. Я кожного тижня думав про те, як мені отримати необхідні навики або як знайти роботу, яка дозволить мені досягнути бажаного. Само собою, що коли ти студент без роботи і в якого стипендія 1000грн, то всі навколо будуть, м’яко кажучи, дивитися скептично на такі амбіції. Але яка нафіг різниця, що думають інші. Це твоє життя і не дозволяй іншим так сильно і легко впливати на тебе. Будь сміливий. Це ж абсолютно лалочно соромитися своїх же мрій і амбіцій. Хочеш стати рок зіркою – пробуй, хочеш створити свою гру – пробуй, хоче до 30 стати доларовим мільйонером – пробуй. Не дозволяй нікому диктувати своє життя. Як би це жорстко не звучало, але нема сенсу слухати порад людей, які мріють меншим речами за вас. Ви просто не будете розуміти один одного. Мало того, що ви ще можете посваритися у процесі, так і нашкодити своїм амбіціям. У мене особисто з батьками часто бувають стосовно цього чвари, бо ми просто не розуміємо один одного.

Да, вдача бути грати роль. Комусь везе більше, комусь везе менше. Я вважаю, що всім рано чи пізно везе. Чим більше ви робите хороших справ, тим частіше вдача дивиться у вашу сторону. Да, звучить кліше, не спорю, але як я вже казав в одному з попередніх постів: «Різниця між успішними людьми і менш успішними полягає в тому, що успішні люди зрозуміли, що їм повезло і пробують витягнути з цього максимум.».

Я вирішив зробити цей пост, бо мені рідко зустрічаються українці, які мріють чимось великим. Я ніяк не можу зрозуміти, чому це так. Вроді Україна і не соромиться робити інновації, але тим не менш, таке відчуття, що це ізольовано лише до конкретних індустрій. Невже це частина культури, яку ми здідичили від совка. Fuck this shit. Да, я розумію, що зараз війна і на кожному кроці невизначеність, але якщо бути відвертим, то до війни, я не сказав би, що люди були більш амбіційними. Я б навіть сказав, що зараз люди набагато рішучіші. Те, чи ми будемо жити у величній країні, чи у прогнившій країні залежить від нас. Лише у країні, де люди не бояться наполеоновських мрій, буде прогрес і процвітання, тому всі дружньо записуємося на уроки гітари і стаємо рок зірками!🤘