Прикладіть до рани Нарбута, якщо брендові терміново треба стати українським! Сільпо і реліз проє

Прикладіть до рани Нарбута, якщо брендові терміново треба стати українським! Сільпо і реліз проєкту "Нарбут: 140 років".

Спершу до фактів. Мережа супермаркетів "Сільпо" запустила масштабну кампанію до 140-річчя українського художника-графіка Георгія Нарбута. У межах кампанії виник цілий "Нарбут-всесвіт": горюнський чай, дріп-кава, шоколадні шаги, "Квасне з клюкви", футболки, хустки, стаканчики з "цитатами" та перепаковані продукти "Лавки Традицій". Над колодою карт працювала художниця-графік Надія Харт. Використано шрифт Kalyna, створений Олександрою Александровою та Лук’яном Турецьким 2014 року, за роботами Нарбута. 

Частину прибутку від продажу товарів обіцяють передати Національному художньому музею України, експерти НАМУ верифікують інформацію про митця — що саме входить у верифікацію, не уточнюється. Яку саме частину коштів передадуть — суму чи відсоток — у публічних матеріалах не вказано. 

Лише кілька днів тому GUNIA і Kyiv Type Foundry "завершили" абетку Нарбута, замінивши навіть наявні літери власними інтерпретаціями, — а ми вже маємо ще один проєкт із Нарбутом і споріднену проблему.

Є стереотип, що якщо Нарбут в проєкті — то проєкт вже "український", і це точно “гарантія від помилки”. Все це, як і в Гуні: копірайтери щедро поливають пафосом, і роблять цим із Нарбута  і його доробку чергову сухозлітку. На сторінці проєкту його називають "генієм графіки", "ідейником української айдентики", — "живим генетичним кодом нашої культури" (с). Усе завершується вигуком: "Хочемо поділитись всім Нарбутівським!" 

Що означає бути "нарбутівським"? Чай може бути хорошим окремим продуктом про Сумщину. Колода — може бути важливим проєктом реконструкції. Але чому Нарбут має “склеїти” собою чай, одяг, шоколад, каву, карти й крафтові продукти в "потужну" українську історію за допомогою пафосної риторики, з якими його пов’язано лише біографічними асоціаціями? Це ж той самий рівень що й "митець мав дві руки – зробимо з ним рукавички!", "він їв – зробимо рецепт!", "він купив прикрасу одного разу, зробимо свою з його іменем!".

Невже нам цього досить? Ми шукаємо поверхневих метафор, простих і зручних копіювань і уникаємо думати. Ми повторно мімікруємо під щось, що вибрали вважати українським. Невже для нас зараз українські дизайнери, яких ми цитуємо — це тільки ті, що безпосередньо малюють тризуб, чи прапор? Чому? Бо ми не знаємо меж українського, ми боїмося того, що знаходиться там, на межі. 

Нарбут не просто копіював "українські мотиви" з стародруків, староєвропейських книг і малюнків. Він аналізував джерела, очищував, перебудовував і з’єднував їх із потребами свого часу. Саме це перетворювало історичний матеріал на сучасну візуальну мову. 

Чому ж, популяризуючи Нарбута, ми копіюємо його картинки, але не пояснюємо його метод? Замість художника виникає культурний супергерой, чиїм ім’ям можна легітимізувати майже будь-який продукт. Бо пафосна мова залатує діри і лакуни там, де мав би бути сенс і гостра реакція на те, що ми переживаємо сьогодні.

"Сільпо відтворило першу українську колоду”, "карти, відтворені за ескізами Нарбута": медіа і саме Сільпо розповідають, що залучали Надію Харт саме для роботи над нею, описуючи цю частину проєкту різними означеннями. "За мотивами", "за ескізами" і "самотужки втілити задум" — це три різні речі. Ескізи відновлювали вже не раз: для фільму "Пропала грамота", наприклад. Чи долучала команда до цього інші відомі (Амвросій Ждаха, Олександр Красовський і Василь Кричевський) проєкти й неодноразово репродуковані ескізи фігурних карт і туза Нарбута іншими митцями?

Якщо це реконструкція — то де її методологія?

Які репродукції використано? Що безпосередньо належить Нарбуту і чому вибрали це залишити? Що реконструйовано за аналогіями? Що повністю створила сучасна авторка? Як працювали з картами, ескізів яких не було? Замість відповідей читаємо: "Нарбутівського й автентичного в них — хоч відбавляй". Якщо це проєкт по популяризації, то власне тезу “а що тут нарбутівське” треба пояснити більшості людей у першу чергу.