Припустимо, Іран наважиться на реальний пуск.

Припустимо, Іран наважиться на реальний пуск.
Аналізуємо.

Балістичні ракети більшу частину траєкторії рухаються за балістичною дугою (як кинутий камінь) на висотах далеко за межами щільних шарів атмосфери (або у стратосфері).

Балістична ракета не може маневрувати під кутом 90 градусів посеред польоту, але при програмуванні пуску розраховується єдиний прямий вектор від точки А (Іран) до точки Б (Україна). Якщо провести пряму лінію від північного Ірану (наприклад, з району Рашт чи узбережжя Каспію) до Центральної України через Каспійське море та Волгоградську область — ця лінія природно оминає Туреччину та країни Кавказу.

Каспійське море не має міжнародного статусу відкритого океану, його простір поділений між прибережними країнами. Повітряний простір над північною частиною Каспію контролює росія.

Якщо Іран здійснює пуск із власної території, ракета проходить над міжнародними/іранськими водами Каспію, заходить у простір рф (що буде заздалегідь погоджено між моцквою і Тегераном) і прямує до України.

Це дозволяє майже повністю уникнути перетину повітряного простору країни НАТО — Туреччини, а також Грузії чи Азербайджану, унеможливлюючи дипломатичні скандали або збиття ракети турецькими/американо-турецькими засобами ПРО на початковій ділянці.

Відстань від північних кордонів Ірану через Каспійське море, Астрахань та Волгоград до України становить близько 1900–2200 км.

Для такого удару Ірану знадобилися б балістичні ракети середньої дальності (БРСД), такі як:
- Shahab-3 (дальність ~2000 км);
- Sejjil чи Ghadr-110 (до 2000–2500 км);
- Kheibar / Khorramshahr (до 2000 км).

@eRadarrua