Вітаю вас, товариство! Останній рік я працював у компанії серед основних продуктів якої, був застосу

Вітаю вас, товариство!

Останній рік я працював у компанії серед основних продуктів якої, був застосунок, за допомогою якого люди монетизували час проведений у мобільних іграх.

І саме цей продукт став дуже цікавим досвідом для мене, як для Head of design і в контексті моєї основної теми емоційного продукт-дизайну.

Це була перша компанія і продукт без роадмапи. Один екран могли переробляти тричі на місяць — заради чергового експерименту з engagement. А бога, якому молилася вся наша дизайн-команда, звали Delight.

Ми проектували емоції, а потім міряли їх. І в нас це дуже добре виходило!

І ось вже постфактум (бо я змінюю роботу цього місяця) мені спала на думку така метафора: при кожному дворі, королі та королеви тримали улесників. Їхньою роботою було віддзеркалити самих правителів, але під трохи вигіднішим кутом. Ніхто цю посаду офіційно не відкривав, вона проростала сама, зі стимулів, які створювали стосунки придворних. Приємна відповідь улесника могла зберегти посаду чи навіть проторувати шлях вгору. Правдива ж могла коштувати голови.

Так от, ШІ допоміг сотням мільйонів людей найняти собі улесника. Улесництво також завжди було властиве дизайну, але з ШІ воно масштабувалося, адже саме почуття та емоції стали в дизайні новими фічами. Про це я написав есе (яке переклали кількома мовами і яке непогано так звірусилося, рекомендую теж, якщо не читали).

І я досі так вважаю. Але що я не врахував, коли писав ту статтю, що щойно ви наводите на почуття метрику, воно починає гнити.

Нове дослідження, і заразом апдейт до мого фреймворку емоційного дизайну, вийшло сьогодні на UX Collective. Посилання для друзів ось тут.

P.S. Останнім часом багато працював над різними пет-проектами, запускаю власний консалтинг, змінюю роботу — купа змін, про які буду потроху розповідати, stay tuned 😊