خادم MCP الرسمي لـ OpenTG متاح الآن 🎉

جرّبه

💔😭 Кріштіану опублікував велике прощальне звернення до португальців після 23 років у збірній! «Дорог

Футбол 2.0

Футбол 2.0

@football20ua

Онлайн-медіа «ФУТБОЛ 2.0» призначене виключно для осіб старше 21 року ТОВ «ВАН ПІТЧ ГРУП», б. Миколи Міхновського, 38, оф. 404, м. Київ Тел.: +380 (63) 616 11 26 E-mail: onepitchgroup@outlook.com Ідентифікатор онлайн-медіа: R40-05990

28,740 مشتركًا
فتح في تيليجرام
💔😭 Кріштіану опублікував велике прощальне звернення до португальців після 23 років у збірній!

«Дорогі португальці! Настав день, коли я маю повернути футболку та капітанську пов’язку національної збірної, які належать кожному з нас. Я ніколи не вважав їх виключно своїми. Але протягом 23 років мені випала величезна честь і відповідальність - носити цю футболку, захищати її та виходити в ній на стадіони по всьому світу

Сьогодні настав час передати її наступному поколінню. Це рішення далося мені нелегко. Адже деякі рішення ухвалюються не лише розумом, а й серцем. Я завершую шлях, який розпочався у серпні 2003 року та назавжди змінив моє життя. Коли я озираюся назад і згадую все, що пережив зі збірною, я бачу не просто матчі, голи, рекорди чи трофеї. Я бачу людей

Я бачу емігрантів, які на 90 хвилин почувалися трохи ближчими до рідної Португалії. Я бачу мільйони португальців, з якими ніколи не зустрічався особисто, але які стали частиною мого життя.

Адже футбол - це набагато більше, ніж просто гра. Футбол - це люди. Протягом усієї кар’єри у збірній я намагався виходити за межі своїх можливостей. Я хотів перемагати, хотів бути найкращим, хотів увійти в історію. Я завжди був вимогливим до себе. Завжди хотів більшого. Завжди вірив, що ми здатні досягати нових висот. І я віддавав усе, що мав, заради цієї футболки.

Були ідеальні дні та незабутні вечори. Були перемоги, які я ніколи не забуду. Були поразки, згадувати про які боляче й досі. Я теж помилявся. Я теж страждав. Бували моменти, коли мені не вдавалося подарувати португальцям те, чого вони так сильно чекали. Але я ніколи не здавався.

І найголовніше - я ніколи не переставав пишатися тим, що представляю Португалію. За ці роки я зрозумів кілька простих речей: голи забиваються і забуваються, трофеї вирушають до музеїв, рекорди рано чи пізно б’ють. Але є те, що час ніколи не зможе стерти.

Місце, яке я займаю в серцях людей. Якщо я хоча б раз зробив вас щасливими, якщо один із моїх голів змусив вас обійняти близьку людину, забути про проблеми або відчути гордість за нашу країну - значить, усе було недарма.

Адже бути португальцем - означає, зокрема, розділяти ці почуття. Ми страждаємо разом. Разом піднімаємося після падінь. І знову починаємо вірити. Португалії завжди будуть потрібні молоді мрійники, футболісти, які ніколи не здаються, і нові покоління, які вірять, що можна досягти того, чого раніше не вдавалося нікому.

Тому що країна, яка продовжує виховувати нових героїв, ніколи не перестає вірити в себе. Своїм партнерам по збірній я хочу сказати окремі слова. Дякую за кожен ривок, кожні обійми, кожну суперечку, кожну хвилину тиші перед виходом на поле, кожну перемогу, яку ми святкували разом, і кожну поразку, яка робила нас сильнішими.

Мені випала честь бути вашим капітаном. Але жоден капітан не проходить свій шлях наодинці. Кожен із вас - частина моєї історії. Усім тренерам, керівникам, лікарям, фізіотерапевтам, адміністраторам і співробітникам, які працювали зі мною протягом цих років, - дякую.

Багато хто з вас ніколи не потрапляв на фотографії. Але без вас цих фотографій просто не існувало б. Моїй родині - дякую за те, що розділила зі мною цю мрію. Дякую за розуміння, коли мене не було поруч, за всі жертви та моменти, коли збірна займала в моєму житті місце, яке по праву належало і вам. Якщо я зміг пройти такий довгий шлях, то лише тому, що ми завжди йшли ним пліч-о-пліч.

І кожному португальцю, де б він не перебував, я хочу сказати ще дещо. Є одна картина, яку я назавжди збережу в пам’яті. Момент, коли починає звучати національний гімн. Я дивлюся навколо. Бачу своїх партнерів по команді. Бачу трибуни. Бачу дітей, матерів, батьків, бабусь і дідусів. Бачу португальців, які подолали тисячі кілометрів, щоб бути поруч. І в ці миті всі відмінності зникають. Немає клубів. Немає кольорів. Немає соціальних класів. Немає професій. Немає розбіжностей.

Є лише одна любов - Португалія. Саме це почуття я пронесу через усе своє подальше життя. Сьогодні мій шлях на футбольному полі у складі національної збірної добігає кінця. Я йду з високо піднятою головою, пишаюся пройденим шля
فتح المنشور في تيليجرام