"Я пишаюсь своєю перемогою на виборах, але в душі я все ще футболіст. Я дуже нервую, коли дивлюся матчі з трибуни. Це моє прокляття. Але перемоги в чемпіонаті та Кубку минулого сезону були найкращими в моєму житті.
Динамо завжди в моєму серці. Мій батько був представником клубу, водив нас з братом на стадіон, а в 18 я вже був капітаном. Не Мілан, а Динамо для мене на головне, не рахуючи сім'ї".
До слова, у Бобана та його дружини аж 5 дітей - 4 прийомних, а біологічна донька в пари народилася аж у 2009-му.
"Можу запевнити, що у президента клубу роботи більше, вона складніша, потребує підготовки. Але помилки батька такі, що розплачуєшся все життя. Сподіваюсь, я їх не наробив".
Є відчуття, що попередні спроби Бобана зачепитися у ФІФА та УЄФА у 2016-24 залишили в хорвата гіркий присмак. Він виявився недостатньо для них зіпсованим.
"З Чеферіном я більше не спілкуюсь. Кожен з нас живе своїми рішеннями й наслідками.
Інфантіно? Можу сказати, що футбольний шлях, повагу до інституцій втрачено. Політика й бізнес зайняли забагато місця, потіснивши любов до гри. Мені шкода його, ФІФА та футбол.
А чи шкодую про щось... Про втрату м'яча у півфіналі ЧС-1998. Я був капітаном і ніколи не втрачав м'яч перед своїм штрафним. І я ніколи собі не пробачу той випадок".
2/2
