Три історії з Франції, що пояснюють, як насправді ведеться цей бізнес.
Перша - про Міку Годтса і роль інтелекту.
Луїш Кампуш - легенда ринку, що має очі по всьому світу, та коли справа йде до підписання паперів, директору ПСЖ важлива розмова з новачком тет-а-тет подалі від камер, де 99% запитань не про футбол, а про життя.
Переговори щодо Годтса не стали виключенням. Після того, як Кампуш перетнувся з агентами вінгера Аяксу, то поставив вимогу - нехай їде сюди.
Міка відреагував ідеально: "Завтра вранці прямий рейс, я все кидаю і буду у вас. Ми проведемо день, пообідаємо".
Зазвичай Кампуш проводить такі співбесіди в спокійній розкоші Монако, але й Лісабон цілком підійшов. Один фанат, правда, їх зняв на відео, але то пусте. Годтс виявився ерудованим, цілеспрямованим хлопцем, який націлюється на ЗМ. Вражений Луїш набрав Луїса Енріке - і вони ще й тактику обговорили. Отак особиста бесіда зняла всі питання.
Друга історія - це Браян Рейнольдс і Ренн. Це вже жанр комедії.
Бретонці у щільній конкуренції домовилися про викуп ексзахисника Роми із Вестерло за 4,6 млн, але він же американець - отже, треба віза, дозвіл на роботу.
На паперові формальності пішло кілька днів, і Ренн вже готувався зустрічати новачка, але раптом дзвінок: "Вибачте, не можу приїхати, не пускають до Франції. У моєму паспорті немає місця, щоб поставити штамп".
Бретонці переживали, чи був Браян не хитрує, щоб перейти деінде, але той вислав фото. Довелося посольству США в Брюсселі попітніти - і тільки за 10 днів фулбек прибув на Руазон Парк.
Ну, а третій - Матіас Фернандес-Пардо. Це найважчий кейс - коли гравець сам не знав, чого хоче.
Все літо бельгійський нападник показово порушував порядок в Ліллі, вимагаючи продаж, - то на тренування запізниться, то в спарингу зіграє абияк, то на товарняк не вийде.
Доги, звісно, все помічали, тому активно шукали, кому би його впарити, паралельно придивляючись заміну. І знайшли!
Олів'є Летанг - ще один аксакал ринку - в кінці серпня домовився про перехід найкращого снайпера Ередівізі Аясе Уєди з Феєнорда лише за 15 млн, тоді як Фернандеса-Пардо Ньюкасл погодився взяти за 60.
Уявіть стан директорату, коли після яскравих 2:2 Лілля з ПСЖ Матіас вернувся на базу Догів - каже, ви такі класні, залишусь я у вас. Летанг говорив спокійно, але твердо: "Ти сам захотів піти, і ти підеш. А як не підеш - то все одно грати не будеш". Що тут вдієш? Довелося їхати до АПЛ ходячим уроком для молодих: голова у футболі треба не лише щоб бити нею по м'ячу.
