Ось він, шанс!
Він перебирається до Мілану, де Россонері, Нерадзуррі і весь європейський бомонд з'їжджається в оперу і на моду.
З одного боку, його начальник – головна зірка трансферних новин тих часів Джанлука Ді Марціо.
З іншого – саме те життя, про яке він мріяв:
"Мій редактор казав: "Я не хочу бачити тебе в офісі. Йди звідси. Зустрічайся з людьми. Ходи з ними обідати. Навчися грати у гольф".
Романо робить все з радістю. Він з головою пірнає у навколофутбольне життя Мілану, де знайомиться з агентами, футболістами, їхніми друзями і навіть персоналом готелів, де вони з'являються. Ця "соціальна інвестиція" вимагає величезної самопожертви. Фабриціо звикає спати по 4-5 годин на добу.
"Знаєш, це ж потрібно завжди знаходити час, щоб піти на ту вечерю. Сидіти з тією людиною 2-3 години за келихом вина. Зате після того між вами виникають зовсім інші стосунки, інший рівень довіри", – каже головред футбольного розділу Bild Крістіан Фальк.
Він теж так робить – інакше в цьому бізнесі не вижити.
Між тим сам бізнес росте, як на дріжджах.
Усі пригадують, що лихоманка почалася зі справи Босмана. До того судового рішення агенти зустрічалися з директорами на заправках, а не у шикарних готелях.
"До" трансферним рекордом були 16,5 млн, які Мілан заплатив за Джанлуїджі Лентіні. "Після" – планка піднялася майже втричі за 5 років.
Так-то й виник цей гігантський ринок, куди спершу вклалася європейська еліта, а за нею американці, росіяни, араби...
Гра у грі.
"З'явилися люди, що більш одержимі трансферами, ніж будь-якою іншою частиною футболу. Для них це важливіше, ніж відвідувати ігри чи результат на табло. І вони просять у мене ще і ще трансферних новин, навіть якщо вони неправдиві".
Історію злету та перетворення Фабриціо Романо з журналіста на повноцінну нову індустрію читайте повністю тут.