Ще 8-10 років тому Мончі вважався чи не найбільшим експертом із "купи-продай" в цілій Європі.
Що було далі? Провальні Тангі Ньянзу, Маркао, Федеріко Гаттоні, Рафи Міра, Томаса Ділейні, Хесуса Корони, що поставили Севілью на межу краху.
Ще за тим Мончі завалив два трансферні вікна в Астон Віллі, викинувши мільйони на Джейдена Філоджена, Енцо Барренечеа, Льюїса Доббіна, Семюела Ілінга-Жуніора, Кемерона Арчера, Евана Гессана, Ясіна Озкана тощо.
І от наслідок - новий сезон колись легендарний спортдир розпочинає в Еспаньйолі.
"Чи мав пропозиції від більших клубів? Вони телефонували, але я потребував відпочинку. Еспаньйол прибув якраз вчасно.
Нічого конкретного тут мені не обіцяли, хіба що певну автономію. Але з власниками я спілкуюся щодня.
Результати команди чи прибуток в казну? Все й одразу. Еталон - Севілья, яку ми створили, і вона водночас продавала гравців та вигравала Лігу Європи".
Є великі сумніви, що нинішній Мончі зможе повторити той фокус. Видається, що його час минув. Єдине, чим він цікавий - може розповісти, як це робилося колись.
"Потрібно мати дорожню карту. Іноді за наполяганням тренера чи, рідше, президента я купував когось. Але найгірший ворог спортивного директора - це імпровізація. Коли відхиляєшся від плану; дозволяєш впливати на себе ЗМІ, фанам, тренеру, власнику, у 95% випадків це призводить до помилок".
Наприкінці минулого сезону стеля зарплат у Еспаньйолу сягала 57 млн євро - за мірками Ла Ліги це невидатний середнячок.
"Я повертаюся до своїх коренів, щоб спробувати збудувати клубний проєкт, який би був самодостатнім, а також додавати на полі. Цей виклик мене мотивував з першого дня.
У малому клубі працювати не важче й не легше, ніж у великому. Це просто інше. У великому клубі більша відповідальність. У малому треба більше ламати голову, шукати альтернативи, більше продавати.
Я великий шанувальник даних, тому що вони економлять час і зменшують ймовірність похибки. Це не чарівна палочка, але допомагає. Є багато команд, які побудовані на статистиці, як у фільмі Moneyball, як Брайтон чи Брентфорд в Англії, або Кастельйон тут. І вони справляються дуже добре.
У нас, в Еспаньйолі, я б хотів змішану модель із гравців, що вже дають результат, та талановитої молоді, але це коштує дорого..."
Ну, а якраз грошей у Папуг і нема. За все літо купили тільки Алекса Калатраву у Кастельйона за 5 млн, і ще 4 гравці орендували. Такий-от рівень. Така-от розплата Мончі за низку поганих вікон.