Продовжую аналізувати Програму діяльності Уряду, яка наразі опрацьовується у Верховній Раді.

Продовжую аналізувати Програму діяльності Уряду, яка наразі опрацьовується у Верховній Раді. Серед важливих цілей Програми – створення умов для незалежного життя та повноцінної участі людей з інвалідністю в суспільстві. Напрям, безумовно, правильний. Але питання в тому, як ми будемо вимірювати реальні зміни для людей.

Так, Програма передбачає системний підхід: побудову єдиного маршруту людини – від лікування та реабілітації до протезування, соціальних послуг, освіти та/або працевлаштування. Також передбачено удосконалення послуг підтриманого проживання, денного догляду, персональної асистенції та «перепочинку сім’ї». Усі п’ять завдань у межах цього напряму мають бути виконані у 2027 році.

Водночас із конкретними показниками, за якими можна буде оцінити результат, ситуація складніша. Серед визначених у Програмі показників, які безпосередньо стосуються людей з інвалідністю, зокрема:

🔹 забезпечити у 2026–2027 роках протезуванням у повному обсязі всіх, хто звернувся і потребує відповідних виробів;
🔹 більш ніж удвічі збільшити кількість людей, які отримують послуги стаціонарного догляду та підтриманого проживання за принципом «гроші ходять за людиною»;
🔹 збільшити частку офіційно працевлаштованих людей з інвалідністю з 16% до 25%.

І тут бачу проблему. Лише щодо протезування результат визначено на 2026–2027 роки. Для працевлаштування, стаціонарного догляду та підтриманого проживання цільові показники встановлені на 2027 рік без проміжних орієнтирів. А щодо персональної асистенції, денного догляду та послуги «перепочинок сім’ї» окремих кількісних показників результату взагалі не визначено.

Окремо – про працевлаштування. Збільшення частки офіційно працевлаштованих людей з інвалідністю з 16% до 25% – важливий крок, але, на мій погляд, це має бути лише проміжним орієнтиром. Для розуміння: у 2022 році в ЄС рівень зайнятості людей з інвалідністю віком 20–64 роки становив 54,3%. Звичайно, напряму порівнювати ці показники через різну методологію не можна, однак європейські дані показують, що потенціал для значно ширшого залучення людей з інвалідністю до ринку праці є.

Тому важливо вже зараз визначити конкретні результати на кожен рік, зрозумілі показники їх досягнення та забезпечити необхідне фінансування. Бо оцінювати виконання Програми маємо не лише за кількістю виконаних завдань, а насамперед за тим, які зміни відчули люди.