Сьогодні натрапив на черговий дипломатичний «перл» від наших європейських партнерів.

Сьогодні натрапив на черговий дипломатичний «перл» від наших європейських партнерів. Цього разу польський міністр закордонних справ пан Сікорський визначив Україну як «функціонального союзника» Польщі. Одночасно давши досить предметне розуміння, в чому полягає наша функція – тримати танки путіна на Донбасі, щоб вони не потрапили на територію Польщі. А поки «функціональний союзник» буде виконувати свою «функцію», можна буде тиснути на нього в торговельних відносинах, блокувати логістику, обмежувати права українських громадян на придбання нерухомості у Польщі, як зараз пропонують окремі польські політики.

Повністю розумію наших шановних польських партнерів у їх небажанні бачити танки путіна у себе у Варшаві, Дорогуську і Медиці. Але я хочу, щоб і вони зрозуміли, що ми також не бажаємо їх бачити ні в нашому Донецьку, ні в Луганську, ні на Харківщині, ні на Херсонщині. І те, що ми зараз змушені відбивати агресію, – не наш вибір і тим більше не наша «функція».

Україна прагне бути мирною країною, членом ЄС і європейської системи безпеки. Але не щитом, за яким можна безкінечно ховатись від спільного, а вони це визнають, ворога. Нам потрібна допомога не в тому, щоб ціною власного життя захищати їх від ризиків, а в тому, щоб зупинити агресора і запобігти повторенню трагедії нашого народу.

Я переконаний, що саме з цих позицій Україні сьогодні потрібно вести діалог з партнерами, шукаючи допомоги у встановленні миру, а не продовженні війни. В тому, щоб змусити агресора сісти за стіл перемовин і припинити війну. А у майбутньому – допомоги в тому, щоб відбудувати нашу країну, підтримати її розвиток, увійти до Об’єднаної Європи, в якій ми разом зможемо жити і захищати спільну безпеку, інтереси і цінності. З такою функцією», думаю, ми зможемо погодитись.