5 вересня 1918 року більшовицька диктатура зробила державний терор нормою права Приводом стали дві п

5 вересня 1918 року більшовицька диктатура зробила державний терор нормою права

Приводом стали дві події 30 серпня: есер Лєонід Каннегісєр застрелив голову петроградської ЧК Моісєя Уріцкого (до речі, уродженця Черкас), а в москві уродженка Волині Фанні Каплан (Фейга Ройтблат) тяжко поранила Лєніна.

Уже 2 вересня 1918 року ВЦВК оголосив «червоний терор», а 5-го Совєт народних комісарів РСФСР ухвалив постанову, де «забезпечення тилу шляхом терору» було назване «прямою необхідністю». Документ підписали нарком юстиції Дмітрій Курскій та нарком внутрішніх справ Григорій Петровський — відповідно, уродженці Києва та селища Печеніги на Харківщині.

Постанова легалізувала два інструменти, і кожен із них пережив своїх авторів. Перший — розстріл усіх осіб, «причетних до білогвардійських організацій, заколотів і заворушень», з обов'язковим публічним оголошенням прізвищ страчених. Другий — ізоляція «класових ворогів» у концентраційних таборах. За два дні до постанови, 3 вересня, Петровський підписав окремий наказ про заручників: у заручники брали представників «колишніх правлячих класів, офіцерів та інтелігенції». 15 квітня 1919 року ВЦВК добудував конструкцію декретом «Про табори примусових робіт» — і з неї згодом виріс ГУЛАГ.

Масштаб видно з цифр, які оприлюднив чекіст Мартін Лацис: за 1918-й і сім місяців 1919 року розстріляно 8389 осіб, у концтаборах опинилося 9496, у заручники взято 13 111. Окремим рядком у тій самій звітності стоять 86 893 заарештовані за той самий проміжок часу. Київська ЧК у цьому переліку йде другою з 825 розстріляними, поступаючись лише петроградській з її 1206 і майже вчетверо випереджаючи московську з 234.

Дмітрій Курскій, чий підпис стоїть під постановою, помер 1932 року після невдалої операції, що спричинила зараження крові. Григорій Петровський з 1919 року майже два десятиліття очолював Всеукраїнський центральний виконавчий комітет, пережив Голодомор і масовий терор на посаді формального керівника більшовицької України. Його прізвище носило місто Дніпро ("Дніпропетровськ") аж до 19 травня 2016 року. Назва області не змінена й досі, але для цього необхідно внести зміни у Конституцію України, що заборонено в умовах воєнного стану.

Історія без міфів | YouTube | Instagram | Facebook | Threads