Колонка The Economist про головну дилему Європи – як ставитися до Путіна, який все жорстокіший, але

Колонка The Economist про головну дилему Європи – як ставитися до Путіна, який все жорстокіший, але якого не вдається ні перемогти, ні ізолювати.

Автор описує, як Путін перетворює Росію на справжню державу-ізгоя. Масовані удари по українських містах, диверсії по всій Європі, ядерні погрози. Навіть Німеччина, яка раніше була поміркованою перед Москвою, тепер відкрито називає Росію противником

Чотири роки Європа діяла за формулою «Росія не має перемогти, Україна не має програти»: зброя і гроші для Києва, санкції для Москви — доки Путін не припинить війну. І дійсно є вагомі причини й надалі таврувати Путіна, бо це може стримати його ескалацію [як пояснює Макрон], а центристам дає аргументи проти популістів. Але якщо ця «теорія перемоги» так і не спрацює, рано чи пізно з Путіним доведеться домовлятися.

Путіна не вдалося зробити світовим вигнанцем. Трамп запросив його на саміт G20 у свій гольф-курорт, лідери Китаю та Індії зустрінуть його тепло. На безпековому форумі в Гельсінкі один лідер північної країни навіть бачив у цьому шанс для тристоронніх переговорів, а інші попереджали, що Європа заганяє себе в кут, якщо робитиме ставку лише на засудження РФ.

Колишній американський посадовець прямо каже, що потенційний мир не буде справедливим. Росія збереже частину територій, Путін не потрапить до Гааги, а репарацій не буде. Автор вважає, що Європа не має права бути «принциповішою за Україну» і якщо українці колись погодяться на неідеальний мир, Європа не зможе вимагати від них воювати далі. Єдине, що вона може, — зробити Україну якомога сильнішою, щоб Путін не здобув перемоги. І, можливо, саме це і стане єдиним покаранням Путіну за агресію.