Команда журналістів The Economist кілька тижнів жили в Україні, де кореспонденти поговорили з цивіль

Команда журналістів The Economist кілька тижнів жили в Україні, де кореспонденти поговорили з цивільними, чиновниками та військовими, щоб самим побачити, як нова фаза війни з боку РФ тисне на країну фізично, психологічно, економічно й політично.

...

Після того як на початку місяця посланці Трампа — Віткофф і Кушнер — уперше відвідали Київ, джерела, обізнані з їхніми переговорами, кажуть, що найближчими тижнями може з'явитися пропозиція обмеженої технічної домовленості. Трамп сподівається похвалитися виборцям угодою навколо Чорного моря, яка розблокує експорт російської нафти й зерна з обох країн. А тристоронні переговори за участю США, Росії та України можуть відбутися в Абу-Дабі вже на початку жовтня.

Усе це було б доречно — і в України на руках є певні козирі. Але сподіватися на щось схоже на широкий мир чи припинення вогню було б фантазією. Путін не розглядатиме паузи в наступі раніше, ніж наступної весни.

Україна воюватиме далі й завдаватиме Росії величезних втрат. На лінії фронту й у смузі 200 км за нею вона має перевагу. Боротьба за територію не завмерла, але її перебіг явно не тішить Путіна: чистий приріст цього року — приблизно 100 квадратних кілометрів, тобто 0,017% території України.

Обидві сторони запускають дрони все глибше в тил, намагаючись перерізати постачання. Спустіться в добре прихований операційний центр бригади «NEMESIS» — і побачите тиху, ділову роботу. Пілоти й штурмани сидять поруч, як геймери: у футболках, із пультами в руках, вишукуючи цілі далеко за фронтом. На екрані з'являється автомобільний міст. Російська вантажівка вже горить там, а дрон умощується між деревами, чекаючи, доки проїде наступна.

У цих відкритих угіддях важко розпізнати військовий транспорт: росіяни використовують цивільні вантажівки.

💬 Ми ніколи не б'ємо по кабінах, — запевняє Роберт «Мадяр» Бровді, командувач Сил безпілотних систем

Натомість Україні бракує грошей. Прямого західного фінансування для армії замало, щоб покрити цьогорічні потреби. Росія нищить низку найбільших корпоративних платників податків. Зупинилися величезні металургійні комбінати в Кривому Розі та Запоріжжі; виробництво сталі в серпні було на 60% нижчим, ніж рік тому. Сильно постраждали супермаркети, електронна комерція й пошта: складські потужності в столиці скоротилися на 80%.

Росія також намагається задушити здатність України перевозити вантажі й людей. Удари по залізниці лише цього року знищили понад 250 локомотивів.

Найбільш руйнівним стало фактичне блокування Росією портів Одещини. Через це значна частина врожаю ризикує залишитися невивезеною: торік агроекспорт становив понад 10% українського ВВП. Із просілими внутрішніми цінами й сховищами, які до грудня заповняться, аграрні компанії вже сумніваються, чи сіяти наступного сезону взагалі.

В енергетиці в дечому Україна підготувалася до російського натиску краще, ніж будь-коли: її енергетичну інфраструктуру укріпили за західної допомоги. Але досі вразливими є кілька великих міст, насамперед Київ, які залежать від великих ТЕЦ, які неможливо захистити повністю. Цього року побоюються, що проблеми будуть ще й з їжею, водою і особливо з каналізацією.

Утім не все так погано. Все більша частка зброї власного виробництва підтримує економіку. Майже половина з двадцяти найбільших платників податків в Україні — оборонно-технологічні компанії. Вони ще й децентралізовані, а отже, по них важче вдарити. З часом вони можуть стати новими експортними локомотивами.

Але воєнна економіка вже дає ознаки перегріву. Падіння експортних надходжень тиснутиме на гривню, а це може змусити Нацбанк або спалювати частину резервів (50 млрд доларів), щоб утримати курс, або підвищувати ставку.

12 вересня новий прем'єр-міністр Сергій Корецький оцінив, що лише перші тижні російського натиску позбавлять бюджет 70 мільярдів гривень (1,6 млрд доларів) податкових надходжень. А у серпні Зеленський здивував європейських партнерів, попросивши допомоги, щоб закрити діру в 27 мільярдів доларів у військовому бюджеті. Наступний рік не кращий – міністр фінансів Сергій Марченко каже, що у 2027 році Україні знадобиться на 32,6 мільярда доларів зовнішнього фінансування більше, ніж уже обіцяно.

Західні партнери допомагають. Цього й наступного року ЄС позичає Україні 90 мільярдів євро на покриття дефіциту бюджету й закупівлю зброї. Але частина коштів заблокована, бо український парламент ще не ухвалив реформ, яких вимагають донори. Натомість український високопосадовець вважає, що «моральний жар» важкої зими змусить усіх зібратися.

💬 А який у нас вибір?, — каже він. І додає, що зосередженість на виживанні вже не раз допомагала Україні перевершувати очікування.