Після окремих зустрічей із Путіним і Зеленським головне питання залишається без відповіді: чи змінил

Після окремих зустрічей із Путіним і Зеленським головне питання залишається без відповіді: чи змінила Москва свою позицію достатньо, щоб урегулювання стало можливим?

Троє колишніх послів США в Україні, з якими поговорило Радіо Свобода, вважають, що поки що ні.

Частина 1.

Ці вихідні стали першим разом, коли Віткофф і Кушнер приїхали до Києва разом на переговори із Зеленським — напередодні вони зустрічалися з Путіним у Москві. Віткофф назвав розмови конструктивними й повідомив, що Вашингтон почув від Москви «нові ідеї». Кушнер сказав, що США працюють над ширшим «мирним пакетом».

Зеленський, зі свого боку, назвав розмови з американцями «дуже змістовними» й заявив про готовність України рухатися до тристоронніх переговорів за участю Києва, Вашингтона і Москви. Частину київських обговорень також відвідали радники з нацбезпеки Британії, Франції та Німеччини.

Дипломатична активність справді помітна. Але колишні посли застерігають: не варто плутати рух із прогресом.

Вільям Тейлор-молодший, який двічі був послом США в Україні, назвав київський візит «доброю новиною», але наголосив, що справжня перевірка чекає деінде.

💬 Реальна проблема дипломатії — не в Києві. Реальна проблема дипломатії — не у Вашингтоні. Реальна проблема дипломатії — у Москві, — сказав Тейлор.

За його словами, він не почув від Кремля нічого, що свідчило б про відхід Путіна від максималістських вимог.

Джон Гербст, який був послом до Тейлора, оцінює ситуацію схоже. Він каже, що нинішні зусилля можна вважати найсуттєвішою американською дипломатичною ініціативою за останні місяці — але лише тому, що від січня нічого і не було.

Джеффрі Пайєтт, посол США в Україні у 2013–2016 роках, теж вітає відновлення американської залученості, але застерігає: головна перешкода — це готовність Росії до деескалації.

Найінтригувальніша заява цих вихідних — слова Віткоффа про «нові ідеї», почуті в Москві. Ані він, ані Кушнер публічно не пояснили, що це за ідеї.

Справжнім відходом від нинішньої позиції Москви, за словами Тейлора, стала б згода на припинення вогню по лінії фронту, зупинка далекобійних ударів, припинення атак на енергетичну інфраструктуру й домовленість щодо судноплавства. Без таких кроків слово «нові» ризикує описувати пропозиції, які лише перепаковують старі російські вимоги.

Гербст нагадує й про історію невиправданих очікувань: американські посадовці вже не раз натякали, що Москва готова до компромісу, але зміст цих компромісів або залишався неясним, або так і не втілювався.

Високопосадовець американської адміністрації, ознайомлений із перебігом візиту, сказав, що Вашингтон готовий до нового раунду переговорів за участю Москви й Києва й оцінює його перспективи оптимістично. За його словами, адміністрація спершу проаналізує результати зустрічей посланців, а вже потім визначатиме конкретні наступні кроки.

❗️ Він також назвав майбутню Генеральну Асамблею ООН потенційно зручною нагодою продовжити цю роботу: там сторони могли б «підхопити з того місця, де зупинилися Джаред і Стів».

Згадка Кушнера про ширший «мирний пакет» породжує питання: що саме в нього входитиме? Відповіді колишніх послів сходяться на двох головних питаннях — території та майбутня безпека України.

Тейлор окреслив один із можливих способів відділити нинішню реальність на землі від невирішеної правової суперечки. Україна та її західні партнери, припускає він, могли б визнати факт, що Росія контролює 19% української території, — не визнаючи цей контроль ані законним, ані остаточним.

За такої схеми територіальна суперечка була б радше заморожена, ніж розв'язана. Росія зберігала б фактичний контроль, але відмовилася б від вимог міжнародного визнання свого постійного суверенітету над окупованими територіями.
Утім Тейлор наголошує, що жодних ознак того, що Путін готовий на це погодитися, немає.

Гербст дивиться ширше: він вважає, що цілі Путіна виходять за межі територій. На його думку, Кремль прагне контролю і над українською територією, і над політичним курсом країни.