Роками Росія використовувала свої енергетичні ресурси як зброю проти сусідів — щоб маніпулювати, тис

Роками Росія використовувала свої енергетичні ресурси як зброю проти сусідів — щоб маніпулювати, тиснути й контролювати. Тепер українська кампанія стратегічних ударів обертає цю зброю проти самої Москви, пише Atlantic Council

Від початку 2026 року Україна різко наростила удари по російській енергетичній інфраструктурі. Це спричинило найгіршу паливну кризу в країні від часів розпаду Радянського Союзу. А її наслідки поширюються й на території, які Росія окупувала, щоб проєктувати свій вплив. Так оголюється вразливість, з якою Кремль, можливо, не має чим упоратися.

За наявними даними в серпні понад 70% російських АЗС залишилися без пального. Щоб стабілізувати внутрішній ринок і компенсувати брак, спричинений низьким завантаженням НПЗ, Кремль запровадив заборони на експорт цілої низки нафтопродуктів і вперше почав імпортувати бензин з Індії.

Тимчасове нормування пального ввели більш ніж у половині регіонів, а дефіцит докотився навіть до Москви.

Наслідки кризи відчувають також окуповані території та зони заморожених конфліктів, які Кремль плекав, щоб дестабілізувати сусідів і поширювати свій вплив. Придністров'я в Молдові, а також Південна Осетія та Абхазія в Грузії залежать від російських енергоносіїв — і тепер відчувають тиск.

Коли на початку 2025 року «Газпром» припинив постачання газу до Молдови, караючи її прозахідний уряд, під удар потрапило й Придністров'я: регіон залишився без газу посеред зими, а економіка практично зупинилася. Це оголило його залежність — і водночас показало Молдові можливість витягнути Придністров'я з російської орбіти.

У Південній Осетії Кремль не лише постачав пальне, а й побудував інфраструктуру: від 2019 року мережею заправок там керує російська «Роснефть». Коли постачання з самої Росії дає збій, місцева економіка не має куди звернутися.

В іншому регіоні, Абхазії, дефіцит пального змусив грузинську владу дозволити постачання близько трьохсот тонн бензину — уперше більш ніж за три десятиліття Тбілісі передало пальне сепаратистському регіону. Грузинські посадовці подали це як гуманітарний жест, хоча цей крок можна прочитати і як послугу російським інтересам.

Той самий тиск відчувають країни Центральної Азії, які Росія традиційно вважала своєю сферою впливу. Наприкінці серпня міністр енергетики Таджикистану заявив, що паливних запасів країні залишилося приблизно на шістдесят днів. Казахстан, своєю чергою, змушений був скоротити енергетичний експорт після того, як українські удари пошкодили в Росії інфраструктуру Каспійського трубопровідного консорціуму, через яку йде 80% казахстанської нафти.

По всьому регіону країни тепер шукають, як зменшити залежність від російських енергоносіїв. Киргизстан будує власний НПЗ і запровадив нормування пального, чекаючи на імпорт із Китаю та Білорусі. Російська паливна криза дає столицям Центральної Азії ще одну причину відвертатися від Москви й диверсифікувати свою зовнішню політику.

Українська кампанія ударів залишила Росію боротися за власну репутацію домінантної сили в регіоні. Якщо паливна криза й далі поглиблюватиметься, вона ще більше підточить здатність Москви проєктувати вплив на терени її колишньої імперії.