Україна вже третій місяць поспіль інтенсивно б’є по росіських вантажівках.

Україна вже третій місяць поспіль інтенсивно б’є по росіських вантажівках. Тому Jompy вирішив порахувати, скільки вантажівок треба знищити, щоб серйозно вплинути на здатність Кремля вести війну.

ℹ️ Jompy — відомий OSINT-аналітик, який здобув відомість завдяки детальному підрахунку та моніторингу військової техніки на російських базах зберігання, військових заводах та арсеналах за допомогою супутникових знімків.

...

За оцінками, в Україні зараз близько 732 477 російських військовослужбовців. У середньому кожен потребує близько 200 кг постачання на день. Це не лише вода, їжа й медикаменти, а й запчастини, боєприпаси (від стрілецьких до артилерійських і танкових), пальне тощо.

Отже, Росії потрібно доставляти приблизно 144 695 тонн вантажів щодня.

Середня вантажопідйомність військової вантажівки — близько 10 тонн (і це ще завищена оцінка). Таким чином, лише для мінімальних потреб потрібно близько 14 569 військових вантажівок на день. Реальна кількість машин у військах більша, бо завжди потрібен запас.

Звісно, втрати військових вантажівок можна частково компенсувати цивільними. Головне — зберегти тоннаж, хоча цивільні машини мають гірші позашляхові можливості.

Лише в липні Сили безпілотних систем (СБС), які далеко не охоплюють усі підрозділи безпілотних систем, заявили про знищення 656 логістичних машин у тилу (20+ км за лінією). Якщо врахувати й сіру зону — загалом 3675 знищених і 834 пошкоджених. У середньому це 118 транспортних засобів на день, з яких 21 — у тилу. За такими темпами Росія могла б залишитися без транспорту за 123 дні.

Звісно, у реальності все не так просто. Росія не «залишиться без вантажівок» одномоментно. Але саме так і працює накопичувальний ефект. Кожна знищена машина потребує заміни. Кожна відсутня вантажівка — це мінус 10 тонн постачання для підрозділів. Їхні бойові можливості поступово знижуються.

Росія також використовує заліщницю, але останнім часом і вона потрапляє під удари. Кожен пошкоджений міст або кожна дорога, яку Україна насичує дронами, змушує росіян іти довшими об’їздами. Це збільшує витрати пального (а через удари по НПЗ у самій Росії пальне вже в дефіциті) і зменшує кількість рейсів, які машина може зробити за день. Якщо вантажівка не встигає зробити рейс за один день, потрібно майже вдвічі більше машин, щоб доставити той самий обсяг вантажів.

Росія вже працює нижче пікової потреби в постачанні через втрати логістичного парку. Тиск продовжуватиме накопичуватися. Україна активно нарощує виробництво дронів і розробляє нові системи саме для удару по логістиці. Це ще більше збільшить втрати російського транспорту.

Російські війська вже починають відчувати нестачу. Поки це не критично і зосереджено на ділянках з найбільшою кількістю українських ударів. Але тенденція для Кремля небезпечна в середньостроковій перспективі.

У деяких підрозділах уже бракує пального. Нещодавно після захоплення російської позиції українці знайшли танк Т-72Б, який кинули через відсутність пального.

Втрати вантажівок для Росії не нові. У попередні роки вони теж були великими. Легкий і цивільний транспорт уже давно звично возить військове майно. Змінилося інше: Україна цілеспрямовано б’є саме по логістиці, тому втрати вантажівок стали рекордними. Через це Росія змушена більше покладатися на легкий транспорт.

Для прикладу: якщо знищено одну 10-тонну вантажівку, щоб замінити її, потрібно десять «буханок». Це означає більші колони, які легше виявити. Більше машин потрібно заправляти й обслуговувати. Більше людей — на водіїв і вантажників. Відповідно кожен успішний удар означає менше постачання на передову і менш ефективні способи його доставки.

Крім того, російська логістика успадкована від радянської. Постачання розподіляють зверху за планом, а не за реальними потребами. Російські офіцери часто рапортують про фальшиві успіхи. Через це командування не бачить, що підрозділ реально потребує додаткового постачання, і ситуація ще більше погіршується.

Важливо підкреслити: Росія не залишиться без вантажівок і легкого транспорту. Є кілька способів поповнення втрат. Але навряд чи заміни надходитимуть достатньо швидко, щоб підрозділи на фронті не відчували дефіциту.

По-перше, Росія може виробляти нові машини. Однак економічні проблеми впливають і на автомобільну промисловість. КАМАЗ, один із найбільших виробників, страждає від падіння продажів, дефіциту робітників і погіршення фінансових показників. Кожен наступний рік для нього гірший за попередній.

У 2025 році Мініоборони РФ закупило трохи більше 3800 вантажівок КАМАЗ і 1200 «Уралів». Водночас воно придбало близько 13 700 пікапів і фургонів. Це добре ілюструє, наскільки сильно Росії доводиться покладатися на легкий транспорт через брак повноцінних військових вантажівок.

Можна звернути увагу на цивільний парк. У російській економіці понад 3,7 мільйона вантажівок. Але навіть цієї кількості недостатньо. Компанії вже відчувають гострий дефіцит і машин, і водіїв. Реквізиція цивільного транспорту допоможе фронту, але ще сильніше вдарить по й без того слабкій економіці.

❗️ Загальний річний випуск пікапів, фургонів і вантажівок (важких і легких) у Росії — понад 258 700 одиниць. Якщо врахувати щоденні втрати і те, що більшість цих машин потрібна для економіки, запас виявляється далеко не таким широким, як здається на перший погляд.

Ще один варіант — ремонт радянських вантажівок зі складів. Росія успадкувала десятки тисяч машин (оцінки — 50–60 тисяч), які роками стояли просто неба. Більшість із них у поганому стані. Росіяни вже почали відновлювати те, що ще можна. Саме тому останнім часом на фронті частіше знищують старі ЗІЛ-130 і ЗІЛ-131. Ці машини можуть їздити на пальному нижчої якості, яке Росії доведеться виробляти після ударів по НПЗ. Але їхній вік і висока вартість ремонту роблять цей шлях малоперспективним.

Нарешті, Росія може купувати вантажівки за кордоном, зокрема в Китаї. Але питання не в тому, чи може Росія купити машини, а в тому, яку ціну вона готова заплатити в умовах зростаючих економічних обмежень.

Логістика — одна з найкритичніших і найкрихкіших складових будь-якої армії. Російська армія історично не дуже добре з нею справлялася. Якщо нинішня ситуація збережеться, це неминуче знижуватиме бойові можливості її військ в Україні.
Якщо восени чи на початку зими справді відбудеться нова хвиля мобілізації, приплив нових солдатів лише погіршить проблему. Більше людей означає більше постачання. Але з огляду на звичку Путіна подвоювати ставки на будь-які проблеми, цей фактор навряд чи врахують у внутрішніх дискусіях.