У ньому взяли участь бойова лабораторія норвезьких Сухопутних військ і шведська армія, а також дослідники з Норвезького оборонного дослідного інституту (FFI) та шведського Інституту досліджень тотальної оборони (FOI). За експериментом спостерігали також представники Фінляндії, Данії, Бельгії та Нідерландів.
Сценарій був такий. Група безпілотних машин дістає завдання прорвати ворожі позиції. У повітрі — розвідувальні та ударні дрони, які допомагають машинам виявляти й знешкоджувати загрози на маршруті. Мета — провести повз противника останню машину в колоні, шведську вантажівку з дистанційним керуванням.
Усі дрони й машини керуються дистанційно з командного пункту.
Дронові екіпажі Норвезького оборонного дослідного інституту грали роль противника. Вони теж мали дрони в повітрі, які намагалися зупинити роботизовані комплекси «синіх» і створити їм проблеми. Замість гранат із дронів скидали тенісні м'ячі.
Такий експеримент дає чимало висновків, наголошують організатори. Яке робоче й когнітивне навантаження на операторів? Чи зберігають вони контроль і розуміння обстановки? Чи працює зв'язок між оператором і машиною? Чи вдається зводити всі дані з розвідувальних дронів і наземних комплексів у систему бойового управління?
Одним із головних сенсів експерименту є неформальну міжнародна співпрацю.
💬 Ми паралельні наукові спільноти, які працюють над тими самими базовими проблемами. До того ж Норвегія, Швеція й Фінляндія мають виклики, яких немає в інших, — зокрема рельєф і зимовий клімат. Виробники не завжди враховують наші потреби