До 2014 року він жив у Севастополі й часто відвідував Чорноріченський каньйон. Це не лише мальовниче місце з чистою річкою, а й місцевість, пов’язана з однією з найпоказовіших військових поразок російської армії.
(4) 16 серпня 1855 року тут відбулася битва на Чорній річці, відома також як Чорноріченська битва. Це була остання спроба російського командування прорвати облогу Севастополя під час Кримської війни.
Російські війська зазнали нищівної поразки від французьких і сардинських підрозділів за підтримки османського резерву. Невдале планування, погана координація, застаріла тактика та нерозуміння рельєфу перетворили наступ на криваву баню для росіян. Менш ніж за місяць після цієї поразки російська армія залишила південну частину Севастополя, а Кримська війна завершилася поразкою Російської імперії.
Саме цій битві російський письменник Лев Толстой, який тоді служив у Криму, присвятив сатиричну пісню про бездарність російського генералітету. Один із її рядків згодом став крилатим:
«Гладко вписано в бумаге,
Да забыли про овраги,
А по ним ходить…»
Минуло понад 170 років, але російська військова традиція майже не змінилася: імперські амбіції, нехтування життям власних солдатів, брехливі доповіді та наступи, які красиво виглядають лише на штабних картах.
Історія Чорноріченської битви нагадує: російські пропагандисти намагаються переконувати світ, що російська армія є непереможною. Але насправді росіяни дуже часто зазнавали поразок навіть від менших сил організованого опору. І Крим та Севастополь уже бачив, як Росія зазнає нищівної поразки у війні.
І обов'язково побачить це знову.