На цьому фоні уже складно не згадати історію з Андрієм Єрмаком. Ще зовсім недавно це була одна з найбільш гучних політичних історій. Єрмак залишає посаду керівника ОП після років перебування в самому центрі української влади. Навколо нього лунають серйозні звинувачення у корупції. Потім НАБУ і САП повідомляють йому про підозру.
Далі — застава у 140 млн гривень, електронний браслет, обмеження і дуже гучний інформаційний супровід справи. Здавалося б, якщо правоохоронці мають достатньо підстав для підозри настільки високопоставленому чиновнику, то логічне продовження цієї історії виглядає так — розслідування, передача справи до суду і вже там доведення вини або її спростування.
Та минає час, і після такого гучного старту ми не бачимо такого ж гучного продовження. Чому ж справа досі не дійшла до суду і що, власне, зараз відбувається зі слідством?
І окремо — історія з електронним браслетом. Учора його зняли. Формальна причина є: це відповідне рішення суду та медичний висновок про те, що носіння браслета може нашкодити здоровʼю Єрмака.
І виходить, що поки людина перебуває на вершині політичної системи — навколо неї багато уваги, гучні заяви, підозри та публічні дії. А як тільки посада залишається позаду, історія поступово затихає або й зовсім зникає з інформаційного поля.
Тож йдеться про реальну боротьбу з корупцією, чи політична складова в таких справах усе-таки є?
Інсайдер ЗСУ