Коли керівник головного антикорупційного органу опиняється в центрі серйозних звинувачень, суспільству недостатньо почути, що це «маячня». Особливо якщо після гучного брифінгу немає детальних відповідей по суті. Проблема вже не лише в самих звинуваченнях, а і в тому, що мовчання починає бити по довірі до всього Бюро.
Окреме питання — реакція тих, хто роками позиціонував себе як головних викривачів недоброчесності. Мовчать Михайло Ткач, Юрій Ніколов, Віталій Шабунін та інші представники антикорупційної спільноти щодо цієї історії.
Виникає незручне питання: чи однаково працюють стандарти доброчесності для всіх — чи лише для тих, хто не належить до «своїх»?
Антикорупційні органи свого часу отримали величезну підтримку саме завдяки суспільній довірі. Якщо замість відповідей буде й далі тиша, «казус Кривоноса» ризикує перетворитися з особистої репутаційної проблеми директора НАБУ на кризу довіри до всієї антикорупційної вертикалі.
Інсайдер ЗСУ