Україна знала, що Росія працює над реактивними ударними дронами, але не очікувала настільки швидкого масштабування «Герані-4» та особливо «Герані-5». Тепер стара мала ППО проти них фактично безсила: дрони летять на висоті 7–10 км і можуть розганятися до 450–650 км/год, тоді як звичайні перехоплювачі просто не встигають їх наздогнати.
І на цьому тлі Сергій Рахманін звертає увагу ще на один результат роботи попередньої команди Міноборони на чолі з Михайлом Федоровим — величезні проблеми з фінансуванням армії.
За словами Рахманіна, за Федорова кошти, передбачені на грошове забезпечення військових, перекинули на закупівлі, зокрема deep- та middle-strike дронів. Розраховували пізніше компенсувати їх коштами партнерів. Але іноземна допомога на зарплати українським військовим не спрямовується.
«Чим зараз покривати цю діру, ніхто не знає», — так Рахманін описував наслідки цього рішення. Водночас він наголошує, що Федоров — не єдиний відповідальний за нинішні фінансові проблеми оборонного бюджету.
Ще одна проблема — розпіарені нові контракти для військових. За оцінкою Рахманіна, їх підписує настільки мало людей, що в масштабах Сил оборони це «в межах похибки». Але навіть якщо програма раптом стане масовою, виникне ще серйозніше питання: грошей на виконання цих зобов’язань у бюджеті немає. За його словами, Федорову неодноразово ставили питання, звідки братимуть фінансування, але надійного джерела так і не назвали.
Паралельно Україна змушена терміново шукати рішення проти реактивних «Шахедів». Власні реактивні перехоплювачі вже розробляють, але один якісний турбореактивний двигун може коштувати $45–100 тисяч, а масового українського виробництва таких двигунів немає. Не вистачає й авіаційних ракет AIM-9.
Залишаються дуже конкретні питання: чому загрозу реактивних дронів не встигли нормально закрити, навіщо запускали нові фінансові зобов’язання без гарантованих грошей і як тепер закривати діру в грошовому забезпеченні військових?
Інсайдер ЗСУ