Всі чули про cross-functional collaboration. Мені більше подобається простіше слово — partnership.
Суть у тому, що дизайнер має розуміти не тільки свій шматок обов’язків, а весь життєвий цикл продукту. Як користувачі про нього дізнаються, як у нього потрапляють, що бачать до першого екрана та після нього. Мислити набагато ширше.
Для growth дизайну це взагалі критично, бо активація починається задовго до вашого онбордингу. Реальний флоу виглядає так: креативи → App Store → онбординг → перша цінність (це флоу без веб-фаннелів).
Ви відповідаєте за один відрізок. Але користувач проходить весь шлях, і йому байдуже, де закінчується чиясь зона відповідальності.
Тому перший крок простий: познайомтесь із тими, хто відповідає за решту флоу. Можливості там будуть на 100%.
Наприклад, імейли. Здавалося б, зона відповідальності маркетингу. А потім дивишся, який Welcome імейл отримує користувач одразу після реєстрації — і він не схожий на продукт і не несе цінності. Далі варіанти: взяти на себе повністю, або скооперуватись із дизайнером, який їх робить, дати напрям і супервіжн. Через якийсь час до вас приходять уже самі: “Дмитре, ми хочемо новий імейл, як ти це бачиш?”
А коли ви розумієте, як працюють імейли, з'являються й свої ідеї — наприклад, ціла кампанія на перший тиждень життя користувача. І це вже ваша ініціатива, ваш ownership.
Так само і з продакт командою: аналітиком, QA, інженерами. У кожного своє бачення продукту і свій воркфлоу. Поки не поговорите — не дізнаєтесь, де ваша експертиза дає найбільший ефект тут і зараз.
Партнерство переростає в довіру, довіра — в ownership. Таким чином зростає і ваш авторитет в команді. І в якийсь момент виявляється, що до вас приходять із питаннями, які формально не ваші. Це і є центр контексту.
У мій час найбільше відкриття було в App Store. Виявилось, там можна запускати окремі A/B тести — і мало хто з дизайнерів взагалі про це знає. Про це буде окремий пост.
PS: До речі, цю тему розкривала Вікі Гладинець на минулорічному Дизаріумі. Якщо не бачили, дуже раджу!