Пам’ятаю, як у 2014 році, виїхавши з окупації, я вперше побачив український прапор і в мене неочікувано для себе навернулися сльози.
До цього я ніколи не вважав себе сентиментальним у контексті офіційних символів. Але в той момент я чітко усвідомив: саме цей прапор позначає межу, що відділяє життя від мороку.
І з тих пір, де б я не зустрічав його — за багато тисяч кілометрів від дому чи в бліндажі на фронті, це відчуття та усвідомлення знову й знову повертається мов уперше.
Зі святом найпрекраснішого та найтеплішого прапора у світі. Слава Україні.