🆕 Затягування розгляду справ і виготовлення судових рішень як дисциплінарний проступок: практика ВРП у січні — серпні 2026 року
✍🏼 «Практика 2026 року свідчить: відповідальність за затягування настає не за сам факт порушення строку, а за винну бездіяльність, якої суддя міг уникнути. Ризик притягнення найвищий, коли проста справа триває роками, давні справи чекають, поки розглядаються новіші, звернення учасників залишаються без реакції, а наслідки затягування непоправні. Навантаження, недостатня кількість суддів і воєнні обставини враховуються лише тоді, коли вони підтверджені, а суддя вжив усіх залежних від нього заходів.
Тож і для учасника справи, і для судді вирішальними є задокументовані факти: учасникові варто фіксувати звернення до суду й будувати скаргу на конкретних діях чи бездіяльності судді, а не на самій тривалості розгляду; судді — своєчасно реагувати на перешкоди й документувати їхні причини. Саме це дає змогу відмежувати системні проблеми судочинства від особистої відповідальності судді й зберегти довіру до суду», — зауважує в статті Ігор Тронь, дисциплінарний інспектор Вищої ради правосуддя.
Висловлені думки є особистою позицією автора і не є офіційною позицією Вищої ради правосуддя.