Я дуже люблю біг, для мене це завжди про свободу, провітрену голову й заряд на день.

Я дуже люблю біг, для мене це завжди про свободу, провітрену голову й заряд на день.

Але бачу, як більшість виходить на пробіжку й одразу жене на максимумі. Серце калатає, дихання перебивається, організм ловить шок. Мозок сприймає це як задушливий прийом, і підсвідомо вмикає супротив. Ви знаєте, що «треба», але просто не хочете цього робити й кидаєте.

Саме тому я завжди кажу: починайте в «стилі бабусі» чи дідуся.

Це настільки повільний темп, що ви можете спокійно говорити без задишки.

Взагалі не соромно просто ходити кроком!

А далі працює непомітна прогресія:
Зменшуйте відпочинок між підходами не на 15 секунд, а на 1-2 секунди.

Додавайте навантаження мікрокроками, щоб тіло цього навіть не відчуло.
Ви не будете вигорати, а результат і витривалість ростимуть гарантовано й без стресу.

А ви як зазвичай починаєте пробіжки чи тренування, одразу тиснете на максимум чи даєте тілу розігнатися повільно?
Пишіть в коментарі 👇