Не знаю, чи то останні події в країні, які з кожним днем усе сильніше пригнічують емоційний стан, чи

Не знаю, чи то останні події в країні, які з кожним днем усе сильніше пригнічують емоційний стан, чи то наближення осені, але мені раптом захотілося трохи піддатися меланхолії. А можливо, й остаточно себе нею добити — щоб уже якось емоційно вивільнитися. 🥲

І, звісно, з таким завданням найкраще справляються дуже зворушливі, душевні історії. Авжеж, можна було б звернутися до перевіреної класики, але я згадала про книгу, яку вже давно відкладала саме на осінні дощові вечори.

«Провулок Світлячків» Крістін Генна.

Це історія Кейт і Таллі — двох зовсім різних дівчат, які знайомляться ще підлітками й проносять свою дружбу крізь десятиліття.

Ти знайомишся з ними зовсім юними, а потім ніби проживаєш поруч ціле життя. Спостерігаєш, як вони дорослішають, закохуються, шукають себе, будують кар’єру й сім’ю, сваряться, миряться, заздрять одна одній, роблять помилки й часом завдають болю найближчій людині.

І десь непомітно перестаєш просто читати про двох героїнь.

Ти до них звикаєш.

До їхніх характерів, виборів, слабкостей, образ. До того, що вони завжди десь поруч одна з одною — навіть коли між ними сотні кілометрів або роки нерозуміння.

А потім Крістін Генна вирішує, що ви вже достатньо до них прив’язалися. 🥲

Не буду розповідати, що відбувається далі, бо цю історію точно варто прожити самостійно.

Скажу лише одне.

Якщо вам останнім часом теж хотілося якоїсь дуже зворушливої історії, після якої можна нарешті добре виплакатися, — дуже раджу.

Ну або якщо вам просто потрібно позбутися зайвої рідини — теж чудовий варіант. 😭📚

До речі, у книги є продовження — «Лети собі». І, судячи з опису, емоційне побиття читача там продовжується. 🥲
Тож, здається, я вже обрала собі книгу на початок осені.

А ви, коли сумно, теж любите добити себе ще якоюсь драматичною історією чи, навпаки, рятуєтеся чимось легким і веселим?

👋 Книги українською | Наш чат