Книжка мені не зайшла. І трохи шкода, бо задум цікавий, атмосфера чудова, але це просто не мій жанр.
Тут маємо темне фентезі з елементами містики, готики та детективу.
"Роман «Ніч у самотньому жовтні» Р. Желязни неможливо просто читати: ним потрібно дихати. Кожна його сторінка пахне осінніми дощами й опалим листям, древньою магією і… не менш древніми страхами. Зрештою, це не звичайний роман, а радше жовтневий щоденник сторожового пса на ймення Нюх, який спільно зі своїм хазяїном Джеком (тим самим Різником), а також з іншими друзями й недругами та їхніми сумнозвісними господарями бере участь у Великій Грі, що відбувається місячної ночі на Геловін. І не дай боже в цій Грі програти, бо долі переможених не позаздриш."
Спочатку мені взагалі було складно зрозуміти, що відбувається, хто є хто і як усе це пов’язано між собою. Через це читалося важко.
Нагуглила, що тут зібрана ціла галерея готичних персонажів і літературних відсилок: від Джека Різника до героїв творів Лавкрафта та Шерлока Холмса. Але, чесно кажучи, самостійно я багато чого не вловила.
«Від Дайлет-Ліна одинадцять днів морем до Багарни, найважливішого порту на острові Оріаб, де вхід до гавані пильнують великі маяки Тоні Тал, а причали порфірові…»
«Ми — доглядачі кількох проклять, і наша робота дуже важлива. Я маю наглядати за Тим, що в колі, Тим, що в шафі, і Тим, що в морській скрині, не кажучи вже про Тих, що в дзеркалі».
Сюжет розвивається дуже повільно, і лише ближче до фіналу з’являється більше динаміки та якогось повноцінного екшену. До того моменту мені було непросто втримувати увагу.
Але є те, що мені сподобалося, — атмосфера! Дуже осіння, геловінська, трохи моторошна: опале листя, дощі, тумани, темрява. А ще оповідач — пес, та його подруга — кішка.
«Можливо, більшего ніхто і не має в житті, якою б розкішною вона не була... Цілком можливо, що друзі — це все, чим ми володіємо».
«Я — сторожовий пес. Звуть мене Нюх. Я саме живу зі своїм господарем Джеком під Лондоном. Мені дуже до вподоби нічний Сого з його запашними туманами й темними вулицями».
«Бо Великим деякі речі видаються замалими, а кіт може знати дещо, чого не відають Древні Боги».
І сама структура книги цікава: кожен розділ — це окремий день жовтня, від першого до тридцять першого. Тому можна читати книгу як своєрідний книжковий адвент: по одному розділу щодня протягом жовтня і завершити саме на Геловін 🎃
А ви читали Желязни? Як вам ця історія?
Книготерапія 📗Підписатись