Помітила, що якщо я ділюся своїми роздумами й емоціями в процесі читання книжки, то, швидше за все,

Помітила, що якщо я ділюся своїми роздумами й емоціями в процесі читання книжки, то, швидше за все, не пишу потім навіть короткий відгук. Не скажу, що буду це змінювати, але є книжки, на які планую все ж написати щось розлогіше, ніж «рекомендую» або «це топ». #начитала у відпустці

➡️ Роздуми не стільки про зміст книжки «Дівчата літа» Кеті Бішоп, скільки про її видимість у світі, писала ось тут: https://t.me/knyzkove_zhyttya/12007

Рейчел 32, і вона із чоловіком їде у відпустку на острів в Грецію. Почуттів як таких немає, але є звичка — саме тому вона вже стільки років разом.

Рейчел 17. І вона із подругою їде у відпустку в Грецію. Закохується в чоловіка, якому 37. Залишається на острові, працює там офіціанткою, але час від часу їй з іншими дівчатами треба їхати в будинок на вечірки багатіїв, щоб там їх розважати.

Шалене літо?
Ні.
Літо, яке визначить все життя Рейчел. Та й не лише її.

Тут ви розумієте, що було щось страшне і травматичне. Але головна героїня — ні. І власне, про це книжка.

Що станеться, коли жінка усвідомлює: її головна романтична історія була зовсім не такою, якою вона пам’ятала роками. Що якщо пам'ять перетворила травматичний досвід на красиву історію кохання? Що якщо найбільше кохання було історією із маніпуляціями, аб'юзом, насильством, тиском? Рейчел в своїй голові практично переписала те літо. Так, зараз їй 32, але психологічно вона не була готова до правди.

Авторка досліджує, як травма змінює наші спогади, і як рух Metoo змінив наше бачення й сприйняття минулого. В інтерв'ю вона пише, що багато жінок почали по-іншому дивитися на свої досвіди стосунків.

Це складна книжка, не готова її радити, але для мене вона була в чомусь терапевтичною. Якщо вам сподобалася «Моя темна Ванесса» (це моя улюблена книжка), то «Дівчата літа» абсолютно не слабша. Деякі моменти усвідомлення і проживання травми тут розкриті навіть краще.