Біля сміттєвих баків під дашком стоїть жінка. Стоїть торшер. І поруч із ним стоїть жінка. Стоять: жінка й торшер на довгій бронзовій ніжці. З бахроми потьмянілого від води абажура темно-синього, майже чорного кольору зриваються краплі. Жінка простягає руку. Монотонно, неспішно вона кілька разів натискає на кнопку вимикача, шнур лежить на землі, але жінка ніби чекає, що зрештою на тлі сміттєвих баків загориться світло. Її волосся від води теж стає темнішим.
Миша дивиться у вікно. Вона бачить: двір, жінку, торшер, залізну огорожу, сміттєві баки. Вона бачить: жінку, торшер. Вона бачить жінку та вперше не може назвати, що саме та кого вона бачить, не може це осмислити: що відбувається у внутрішньому дворику [...] Відкритий сенс. Що відбувається? Відбувається жінка. Ззовні, у дворику серед сміттєвих баків і дерев, поруч із торшером відбувається виключно жінка. Жінка починає відбуватися всередині.
Якщо ви в пошуку першої книги осіннього сезону, почитайте уривок з «Нерухомості» Анни Грувер, можливо, саме на цьому романі і зупиниться ваш вибір📕