Хотіла б я написати про черговий книжковий срач, але він так далеко повз мене, що мені навіть лінь р

Хотіла б я написати про черговий книжковий срач, але він так далеко повз мене, що мені навіть лінь розбиратися 😀

Хочу поговорити про інше. Про те, що зараз стало соромно критикувати книжки українською.

Звісно, я про те, що це улюблений аргумент захисників вологої фантазії про штучну покірну жінку 🥴

Якщо, не доведи господи, ти вирішив сказати, що це погано редагована стереотипна книжка, то відразу прийде десяток людей сказати: «Ага! Перевзулася! А тиждень назад ти казала читати і купляти українське, бо завтра його знищить росія, а тепер хейтиш українського автора» 🤬

Але те, що це книжка українського автора, не дає їй карт-бланш на просування гидких наративів та поганої редактури. Не означає, що тепер можна писати що завгодно і українськість змусить всіх це автоматично вважати вершиною письменницького таланту 🔫