вчора нарешті дочитала «чортів», яких починала ще у вересні.

вчора нарешті дочитала «чортів», яких починала ще у вересні.

оце те, що сподобається тим хто грає в d&d точно, і тим хто любить террі пратчетта (але з поправкою на те, що тут в 5 разів більше чорного гумору, матюків, і абсурдних ситуацій). автор прям гарно постібався над класичними архетипними персонажами і зробив свій загін самогубців, які всі 800 сторінок виконували один квест і постійно з кимось бились.

«чорти» абсурдно смішні і це було так прикольно читати, це не високе фентезі, а скоріше як чтиво під попкорн, коли абсолютно не знаєш, що ще можуть викинути оці семеро пришиблених героїв, але при цьому і відлипнути від цього важко, бо це той ескапізм який так зараз треба. певно єдиний мінус для мене це повторюваність подій і опис однієї бійки на 100+ сторінок просто з різних pov.

якщо читали «на лезі клинка» від цього ж автора, то от там є персонаж ґлокта. от «чорти» це як 7 ґлокт зібрались разом щоб щось зробити😆

фанова, з нетипово-типовими персонажами, з альтернативною історією розколу церкви на католицьку і православну, з дрібкою політичних інтриг і так, з купою лайливих слів.

барон-вампір і жінка яка має мільйон знайомих по всьому світу мої фаворити з усієї компашки😋

🌼від мене 9/10 (і скажіть що я не одна думала, що це одиночне фентезі)
#лічі_відгук