🌙9/10
таємниці на острові не бажають лишатися похованими. вони мстиві й мають моторошну властивість спливати на поверхню.
мені так подобається, коли я очікую прохідної історії, а отримую щось таке чарівне, здатне миттєво перенести в інший світ. так сталося з цією книжкою.
🦋багато років тому джек покинув острів, щоб вивчати музику на материку і стати бардом. після повернення він вже дорослий бард, здатний прикликати народець своїми піснями, і саме через це його так потребує адера — спадкоємиця східної частини острову, де почалися викрадення маленьких дівчат. та це ще не всі персонажі, адже крім них ще є торін і сидра — вже доросла подружня пара, він — охоронець кордонів сходу, що вбиває кожного порушника із заходу, а вона — цілителька, для якої неважлива сторона.
темп історії такий меланхолійно-спокійний, але при тому всьому постійно щось відбувається. нас знайомлять з різними частинами острову, показують його красу і побут жителів, знайомлять з фольклором і вітром, який переносить всі плітки і доносить їх від дому до дому. через діалоги і події пояснюють конфлікт між східною і західною частиною каденсу (острова). а ще головний герой тут — бард, він живе музикою і словами пісень, він буквально вкладає життя в кожну ноту, прикликаючи фейрі, аби дізнатись хто викрадає дітей💛
персонажі тут настільки живі, наскільки це тільки можливо і вони говорять один з одним, не лишаючи місця міскомунікації і образам. вони не ідеальні, мають свої темні сторони і страхи, свої секрети, вплетені і зачаровані в пледи, які носять на собі. джек своїм характером нагадав мені фітца з «учня убивці» і через це я просто не можу його не любити. стосунки між ними багатогранні, і так красиво описані. не так цікаво спостерігати за парою джека й адери (які фактично є головною любовною лінією), як за стосунками торіна й сидри, про які одна з улюблених моїх цитат в книзі:
— я — смерть. а ти, сидро... ти — життя.
— це означає, що ми не можемо існувати як одне ціле?
— ні. це значить, що без тебе я — ніщо.
острів, як окремий персонаж, теж відіграє важливу роль, бо саме його магія рухає коліщатка історії. атмосфера шикарна: чарівна річка, ліси, моторошні описи нічного океану — це все дихає і існує незалежно від дій персонажів, які мають підкорятися законам природи. видно, як авторка при написанні надихалася шотландією та її фольклором.
я не дуже повірила в любов між джеком і адерою, моментами сюжет трошки просідав, але це такі дрібні мінуси, на які спокійно можна закрити очі.
якщо ви любите «жорстокого принца», «ім'я вітру» або «чужоземку» — вам потрібна ця книжка.
#лічі_відгук