Він стельмах, небагатослівний, забобонний, вірянин🙏, «зазнав панщане горе», полюбляє перехилити чарку🥃.
«Широкі рукава закачались до ліктів; з-під рукавів було видно здорові загорілі жилаві руки. Широке лице було сухорляве й бліде, наче лице в ченця. На сухому високому лобі набігали густі дрібні зморшки. Кучеряве посічене волосся стирчало на голові, як пух, і блищало сивиною»
Віра✝️ займала велике місце в його житті
“Старий Омелько був дуже богомільний, ходив до церкви щонеділі не тільки на службу, а навіть на вечерню…”
Омелько був дуже працьовитим.
“Він був добрий стельмах, робив панам і селянам вози, борони, плуги та рала і заробляв добрі гроші, але ніяк не міг вдержати їх у руках. Гроші втікали до шинкаря.”
Що й призвело до того, що Кайдаш спився до божевілля🤪 та втопився, хоча все життя боявся саме такої смерті.
Загалом у автора неоднозначне ставлення до героя: то він сміється з його нерозсудливих вчинків, то, навпаки, співчуває.