«На захід від міста»
★★★☆☆
Мені дуже подобається як пише Ганна Городецька: це завжди витончено, глибоко і повітряно. Книга наповнюється наліпками, що говорять: «ах, як гарно!» або «блін, влучний образ».
Текст нестандартний: одночасно про всіх нас і ні про що в цілому. Саме так: в одному і тому ж реченні я починаю з думки «так-так, саме так», а закінчую: «та чи має це взагалі хоч якесь значення?»
Але якщо із «Господь не любить веганів» я зловила стовідсотковий метч, то ця книга виявилась… не моєю. Занадто сильно в ній нічого не відбувалось. Занадто сильно — нічого не відчувалось.
Концептуально все зрозуміло: художні засоби прекрасно передають відчуття дереалізації людини, що втратила минуле життя. Але весь текст я чекала чи то пояснень, чи неочікуваного повороту, може — відчуття пробудження від цього стану. А цього не відбулось, тож книга лишилась апатичною від першої до останньої сторінки. А мене дратує апатія 💀